Правила поведінки під час обстрілів і як їх розпізнати

Людям нагадали, що якщо житло розташоване у зонах, де регулярно відбуваються бої, вікна варто закрити мішками з піском або меблями. Це допоможе уникнути розльоту уламків скла.

Як розпізнати обстріл

• Мінометний обстріл. Якщо чути свист снаряда, а за 2 – 3 секунди вибух – це мінометний обстріл. Потрібно відразу лягти на землю, голову накрити руками або сумкою.
• Обстріл стрілецькою зброєю – це обстріл з пістолетів, автоматів, гвинтівок або кулеметів.
• Артилерійський обстріл. Якщо чути залп запуску, видно димний слід снаряда у повітрі або спалахи уночі – це може бути артилерійський обстріл системами залпового вогню. Мовиться, наприклад, про “Град”.

Як захиститись під час обстрілів

Мінометний обстріл

Після вибуху першого снаряду при мінометному обстрілі треба швидко знайти місце, де сховатись. Для схованки підійде заглиблене укриття: підземні переходи, метро, укриття, каналізаційний люк, яма, траншея тощо.

Зауважимо, що під час мінометного обстрілу небезпечно ховатись у під’їзді, під арками, у підвалах, на сходових майданчиках, біля автомобілів або заправок. Існує велика загроза потрапити під завали.

Довідка. При мінометному обстрілі важливо закривати долонями вуха та відкривати рот – це врятує від контузії.

У випадку, якщо будівля обвалилась внаслідок обстрілу – не можна самостійно розбирати завали. Детальніше про те, як діяти при завалі будинку – читайте за посиланням.

Обстріл стрілецькою зброєю

Якщо при обстрілі стрілецькою зброєю людина перебуває вдома, необхідно заховатись у закритому приміщенні якомога далі від дверей і вікон. Наприклад, у ванній чи сходовому майданчику під’їзду.

Якщо такої можливості немає – треба лягти на підлогу та прикритись стійким предметом. У випадку, якщо людина при обстрілі перебуває надворі – треба лягти на землю і прикрити голову руками.

Ефективним захистом може стати будь-який міцний виступ: сходинки або бетонна сміттєва урна. Однак не варто ховатись за автомобілями чи кіосками.

Зауважимо! При обстрілі стрілецькою зброєю слід лягти у позу ембріона. Треба розвернутись ногами у бік стрілянини, голову прикрити руками та відкрити рот.

Артилерійський обстріл

При артилерійському обстрілі системами залпового вогню необхідно відразу впасти на землю, закрити голову сумкою або руками. Перший обстріл слід перечекати лежачи, а потім – ховатись у безпечному заглибленому приміщенні.

При цьому варто обирати місце у кутку, недалеко від виходу. Залишатись в укритті необхідно не менше ніж 10 хвилин після завершення обстрілу.

Як поводитись під час обстрілів / Інфографіка Spravdi

§ 35. Пістолет Макарова

9-мм пістолет Макарова (іл. 35.1) є особистою зброєю нападу та захисту, призначеною для ураження противника на невеликих відстанях.

Вогонь із пістолета найефективніший на відстані до 50 м. Убивча сила кулі зберігається до 350 м. Вогонь із пістолета ведуть одиничними пострілами. Бойова швидкострільність пістолета — 30 пострілів/хв. Маса пістолета зі спорядженим магазином 810 г. Для стрільби з пістолета застосовують 9-мм пістолетні патрони. Початкова швидкість польоту кулі — 315 м/с. Подачу патронів у патронник під час стрільби виконують з магазина місткістю 8 патронів.

Іл. 35.1. Загальний вигляд 9-мм пістолета Макарова

Пістолет складається з частин і механізмів, які відображені на іл. 35.2. До кожного пістолета надано приладдя: запасний магазин, протирка, кобура та пістолетний ремінець.

Іл. 35.2. Основні частини й механізми пістолета: 1 — рамка зі стволом та спусковою скобою; 2 — затвор з ударником, викидачем та запобіжником; 3 — зворотна пружина; 4 — частини ударно-спускового механізму; 5 — рукоятка з гвинтом; 6 — затворна затримка; 7 — магазин

Пістолет самозарядний, бо перезаряджання під час стрільби виконується автоматично. Принцип дії пістолета ґрунтується на використанні енергії віддачі вільного затвора. Ствол не має зчеплення із затвором. Надійність замикання каналу ствола досягається масою затвора і силою зворотної пружини. Самовзвідний ударно-спусковий механізм пістолета куркового типу, що забезпечує можливість швидко відкривати вогонь безпосереднім натисканням на хвіст спускового гачка без попереднього зведення курка.

Безпечність поводження з пістолетом досягається завдяки запобіжникам. Пістолет має запобіжник, розташований з лівого боку затвора. Курок автоматично стає на запобіжний звід під дією бойової пружини після спуску курка та при відпущеному спусковому гачку. Курок під дією вигнутого кінця широкого пера бойової пружини повернутий на деякий кут від затвора (це «відбій» курка) так, що носик шептала розташований спереду запобіжного зводу курка. Після того як спусковий гачок відпустять, спускова тяга під дією вузького пера бойової пружини просунеться в крайнє заднє положення. Важіль зводу і шептало опустяться вниз, шептало під дією пружини притиснеться до курка — і він автоматично стане на запобіжний звід.

Для виконання пострілу необхідно натиснути вказівним пальцем на спусковий гачок. Курок при цьому завдає удару по ударнику, який розбиває капсуль патрона. У результаті цього запалюється пороховий заряд і утворюються порохові гази. Куля за рахунок тиску порохових газів викидається з каналу ствола. Затвор під тиском газів відходить назад, утримуючи викидачем гільзу і стискаючи зворотну пружину. Гільза унаслідок контакту з відбивачем викидається назовні через вікно затвора. Затвор відходячи в заднє крайнє положення, повертає курок в цапфах назад і ставить його на бойовий звід. Відійшовши назад до кінцевого положення, затвор під дією зворотної пружини повертається вперед. Досилач проштовхує з магазину наступний патрон і досилає його в патронник. Канал ствола зачинений вільним затвором; пістолет знов готовий до пострілу. Для виконання наступного пострілу слід відпустити спусковий гачок, відтак натиснути на нього. Так стрільба буде продовжуватися до використання всіх патронів. Після цього затвор стає на затворну затримку і залишається в задньому положенні.

Неповне розбирання і збирання пістолета та правила безпеки під час його розбирання. Неповне розбирання виконують, щоб очистити, змастити, оглянути пістолет, повне — для очищення в разі значного забруднення пістолета, після дії вологи, переходу на нове мастило, а також ремонту. Часто робити повне розбирання пістолета не можна, бо це прискорює зношення частин та механізмів.

Розбираючи та збираючи пістолет, слід дотримувати правил: проводити його на столі, а в польових умовах — на підстилці; частини й механізми класти в порядку розбирання, не допускати зайвих зусиль і ударів; під час збирання звертати увагу на нумерацію частин, щоб не переплутати їх із частинами інших пістолетів.

Неповне розбирання пістолета виконувати треба, як описано нижче.

Витягнути магазин з основи рукоятки (іл. 35.3). Утримуючи пістолет за рукоятку правою рукою, великим пальцем лівої руки відвести защіпку магазина назад до кінця, одночасно відтягати вказівним пальцем лівої руки виступаючу частину кришки магазина, витягнути магазин з основи рукоятки.

Перевірити, чи нема в патроннику патрона, для чого вимкнути запобіжник (опустити важіль донизу), відвести лівою рукою затвор у заднє положення, поставити його на затворну затримку і оглянути патронник. Натиснути великим пальцем правої руки на затворну затримку, відпустити затвор.

Іл. 35.3. Витягування магазина з основи рукоятки

Іл. 35.4. Відтягування спускової скоби

Іл. 35.5. Відокремпення затвора від рамки

Іл. 35.6. Спорядження магазина патронами

Взявши пістолету праву руку за рукоятку, лівою рукою відтягнути спускову скобу донизу (іл. 35.4) і перекосити її ліворуч; вперти в рамку так, щоб вона утримувалася в цьому положенні. Під час розбирання утримувати її в цьому положенні вказівним пальцем правої руки. Лівою рукою відвести затвор у крайнє заднє положення і припідняти його задній кінець, дати йому можливість просунутися вперед під дією пружини. Відокремити затвор від рамки (іл. 35.5) і поставити спускову скобу на своє місце. Зняти зі ствола зворотну пружину. Утримуючи рамку правою рукою за рукоятку і відтягуючи зворотну пружину на себе лівою рукою, зняти її зі ствола.

Збирання пістолета проводять у зворотній послідовності.

4. Підготовка пістолета до стрільби. Підготовку пістолета до стрільби проводять з метою забезпечення надійної його роботи під час стрільби і збереження нормального бою пістолета. Для цього необхідно в розібраному пістолеті ретельно оглянути кожну частину та механізм окремо, щоб переконатися, що немає зірваної різьби, подряпин та забоїн, погнутостей деталей, іржі та забруднення, що всі деталі мають однакові номери.

За командою «Заряджай!», той хто стріляє, має: • дістати пістолет із кобури; витягнути магазин із рукоятки пістолета; укласти пістолет до кобури; • утримуючи магазин у лівій руці (іл. 35.6), правою рукою спорядити магазин; • дістати пістолет із кобури і вставити магазин у рукоятку пістолета; • дослати патрон в патронник ствола, для чого вимкнути запобіжник (опустити важіль вниз), відвести лівою рукою затвор у крайнє заднє положення і відпустити його; • увімкнути запобіжник (перевести важіль запобіжника великим пальцем правої руки так, щоб він закрив червоний кружок), і укласти пістолет до кобури.

• 1. Яке призначення 9-мм пістолета Макарова?
• 2. Перелічіть і прокоментуйте бойові характеристики 9-мм пістолета Макарова.
• 3. Охарактеризуйте принцип роботи частин і механізмів пістолета Макарова.
• 4. Яка послідовність неповного розбирання пістолета?
• 5. У якій послідовності виконують неповне збирання пістолета?
• 6. Якими мають бути дії стрільця за командою «Заряджай!»?

§ 16. Прийоми та правила стрільби зі стрілецької зброї

У чому, на вашу думку, полягає головне правило безпеки під час навчальної стрільби зі стрілецької зброї?

Стрільба — ведення вогню з різних видів зброї. Терміном «стрільба» позначають також наукову дисципліну, яка розробляє теорію стрільби і предмет бойової підготовки. Стрільбу поділяють на бойову, навчальну та спортивну.

Стрільба з кожного виду зброї має свої особливості, які вивчають у теорії стрільби, а також у відповідних правилах стрільби та настановах. Загальною основою теорії стрільби різних видів зброї є балістика та теорія ймовірностей.

Вогонь зі стрілецької зброї ведуть переважно на відстанях, що не перевищують 800—1000 м, на яких траєкторії зберігають настильність і мало змінюються під впливом зовнішніх умов стрільби. Саме це забезпечує високу ефективність вогню, особливо зосередженого. На відстані до 400 м для автоматів і до 800 м для кулеметів забезпечується для таких цілей, як кулемет, ростова фігура, надійність стрільби, близька до 90 %, за витрат — 15-25 патронів. Така дієвість вогню сучасної автоматичної зброї, з одного боку, і короткочасність появи живих цілей на полі бою — з іншого боку, вимагають надзвичайно простих правил стрільби. Вони надають можливість за лічені секунди здійснювати підготовку необхідних даних для початку ведення вогню, також для введення поправок в ході стрільби по різноманітних цілях.

Прийоми та правила стрільби зі стрілецької зброї викладені в наказі начальника Генерального штабу — Головнокомандувача ЗСУ від 01.04.2009 р. «Про затвердження Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин».

Постріл — це викидання кулі з каналу ствола енергією газів, які утворюються під час згорання порохового заряду. Від удару бойка по капсулю бойового патрона вибухає детонуюча речовина капсуля. Полум’я через отвори в дні гільзи проникає до порохового заряду й запалює його, унаслідок чого велика кількість дуже нагрітих газів утворюють у каналі ствола високий тиск на дно кулі, а також на дно та стінки гільзи і на стінки ствола та затвора.

Періоди пострілу. Постріл відбувається в надзвичайно малий проміжок часу (0,001-0,06 с). Під час пострілу виокремлюють 4 послідовних періоди (іл. 16.1):

• перший, або основний;

• третій, або період післядії газів.

Іл. 16.1. Періоди пострілу

Рух кулі в каналі ствола зброї. У результаті тиску газів куля зрушує з місця й врізається в нарізи ствола, обертаючись по них, проходить через канал ствола з постійно зростаючою швидкістю і вилітає назовні в напрямку осі каналу ствола. Тиск газів на дно гільзи викликає рух зброї назад. Через тиск газів на стінки гільзи та ствола відбувається деформація гільзи і вона притискається до патронника, перешкоджаючи прориву порохових газів убік затвора. Одночасно нагрівається ствол і виникають коливальні рухи.

Гази та частки незгорілого пороху, вилітаючи з каналу ствола вслід за кулею, взаємодіючи з атмосферним повітрям, утворюють полум’я й ударну хвилю, які спричиняють звук пострілу.

Під час пострілу з автоматичної зброї, який використовує енергію віддачі, тиск газів через дно гільзи передається на деталі затвора і спричиняє його рух зі стріляною гільзою назад. Тиск газів на дно гільзи пересилює інерцію затвора та пружність зворотно-бойової пружини. Куля вже до цього часу вилітає з каналу ствола. Відходячи назад, затвор стискає зворотно-бойову пружину. Потім, завдяки енергії пружини, затвор рухається вперед і досилає наступний набій магазина в набійник.

Початкова швидкість кулі, її вплив на бойові властивості зброї. Початковою швидкістю кулі називають швидкість, із якою куля залишає канал ствола, тобто швидкість руху кулі поблизу точки вильоту.

Початкова швидкість — це умовна величина, яка дещо перевищує дульну і є меншою, ніж максимальна. Для стрілецької зброї що більша початкова швидкість, то більш настільною (пологою) стає траєкторія польоту кулі при однакових кутах піднесення.

Величина початкової швидкості залежить від таких основних факторів: а) маса кулі; б) маса заряду; в) довжина каналу ствола; г) температура й вологість порохового заряду; ґ) форма і розміри пороху.

Положення під час стрільби з місця (лежачи, з коліна, стоячи) та в русі. Вибір і зайняття правильної позиції для стрільби. Прийоми стрільби (вогневі тренування). Стрільбу з автомата можна вести з різних положень і з будь-якого місця, звідки видно ціль або ділянку місцевості, на якій передбачають появу супротивника.

Ведучи вогонь з місця, автоматник приймає положення для стрільби стоячи, з коліна та лежачи — залежно від умов місцевості та вогню супротивника.

Під час руху автоматник може вести вогонь на ходу без зупинки та з короткою зупинкою. Для стрільби в бойових умовах слід вибирати таке місце, яке забезпечує найкращий огляд та обстріл, закриває автоматника від спостереження та обстрілу супротивника, дає змогу зручно виконувати прийоми стрільби.

Вибір і зайняття правильної позиції для стрільби. Важливе значення для здобуття перемоги в бою має те, наскільки правильно солдат вибере місце для ведення вогню і спостереження за супротивником.

На місцевості солдат знаходить природне укриття (канаву, вирву, колоди тощо), потім оглядає все довкола і непомітно переміщується до нього. Перш ніж розпочати облаштування позиції, необхідно дослідити місцевість, звернувши особливу увагу на низини, канави, борозни та інші укриття, що їх супротивник може використати для непомітного наближення. У населеному пункті місце для стрільби може бути обране у вікні будівлі, на горищі, біля фундаменту споруди тощо (іл. 16.2).

Іл. 16.2. Позиція для стрільби в населеному пункті (варіант)

Іл. 16.3. Порядок прийняття положення для стрільби лежачи з автомата

Послідовність дій стрільця з автомата під час приготування до стрільби, проведення і припинення стрільби. Стрільба з автомата складається з виконання таких прийомів: а) прийняття положення для стрільби, заряджання зброї; б) виконання пострілу (прицілювання й виконання спуску); в) припинення стрільби (припинення натискування на хвіст спускового гачка, установлення перевідника в запобіжне положення, розряджання автомата).

Підготовка до стрільби з положення лежачи (іл. 16.3). Якщо автомат перебуває в положенні «на ремінь», тоді необхідно подати праву руку за ременем трохи вгору і, знімаючи автомат з плеча, підхопити його лівою рукою за спускову скобу і ствольну коробку, потім узяти автомат правою рукою за ствольну накладку і цівку дуловою частиною уперед. Одночасно із цим зробити повний крок правою ногою вперед і трохи праворуч. Нахиляючись уперед, опуститися на ліве коліно і поставити ліву руку на землю поперед себе, пальцями праворуч. Потім, спираючись послідовно на стегно лівої ноги і передпліччя лівої руки, лягти на лівий бік і швидко повернутися на живіт, розкинувши ноги злегка вбік носками назовні; автомат при цьому покласти цівкою на долоню лівої руки.

Для заряджання автомата потрібно: а) приєднати до автомата споряджений магазин; б) зняти автомат із запобіжника; в) поставити перевідник режиму ведення вогню на необхідний вогонь; г) енергійно відвести затворну раму назад до упору і відпустити її; ґ) поставити автомат на запобіжник, якщо не потрібно відкривати вогню негайно або не було команди «Вогонь!», і перенести праву руку на пістолетну рукоятку.

Якщо перед заряджанням автомата магазин не був споряджений патронами або патрони були витрачені при стрільбі, то необхідно спорядити магазин.

Виконання стрільби передбачає встановлення прицілу та цілика, перевідника на необхідний вид вогню, прикладку, прицілювання, спуск курка й утримання автомата під час стрільби.

Установка прицілу (іл. 16.4 а, б). Щоб установити приціл, потрібно, наблизивши автомат до себе, великим і вказівним пальцями правої руки стиснути засувку хомутика і пересунути його до суміщення переднього зрізу з рискою (поділом) під відповідною цифрою на прицільній планці. Якщо припустити, що стрільбу з автомата, як правило, ведуть на невеликих відстанях, зазвичай у межах дальності прямого пострілу, то кожен стрілець має вміти ставити приціл 3 (4) або «П». Приціл на поділ 3 (4) встановлюється за звуками клацання, а на «П» — відтягуванням хомутика назад до упору.

Іл. 16.4. Установка прицілу. Прицільніш пристрій: 1 – колодка прицілу; 2 – пластинчаста пружина; 3 – прицільна планка; 4 – хомутик; 5 – полозок з мушкою; 6 – запобіжник мушки

Іл. 16.5. Установка зброї на необхідний вид вогню

Для установки зброї на необхідний вид вогню, потрібно, натискаючи великим пальцем правої руки на виступ перевідника, повернути перемикач униз: до першого клацання — для ведення автоматичного вогню (АВ), до другого клацання — для ведення одиночного вогню (ОД) (іл. 16.5. а, б).

Іл. 16.6. Прикладка автомата (стрільба лежачи): а — лівою рукою за ствольну накладку; б — лівою рукою за магазин

Прикладка автомата. Щоб виконати прикладку автомата в положенні лежачи, треба, утримуючи автомат лівою рукою за ствольну накладку (іл. 16.6 а) або за магазин (іл. 16.6 б), а правою рукою за пістолетну рукоятку і тримаючи ціль у полі зору, уперти приклад у плече так, щоб відчувати щільне прилягання всього затильника. Вказівний палець правої руки (першою фалангою) накласти на спусковий гачок. Нахиливши голову трохи уперед і не напружуючи шиї, праву щоку прикласти до приклада.

Лікті при цьому мають бути поставлені на землю в найзручніше положення, приблизно на ширину плечей під час стрільби з положення лежачи і з окопу стоячи або з коліна. Лікоть лівої руки поставлений на стегно лівої ноги біля коліна або трошки нижче, а лікоть правої руки піднятий приблизно на висоту плеча під час стрільби з коліна за межами окопу. Лікоть лівої руки притиснутий до тіла в місці кріплення сумки для гранат, якщо автомат утримується за магазин, а лікоть правої піднятий приблизно на висоту плеча у разі стрільби з положення стоячи за межами окопу (іл. 16.7).

Якщо під час прикладки використано ремінь для надійнішого тримання автомата в момент стрільби, то ремінь поміщають під кистю лівої руки так, щоб він притискав її до цівки.

Іл. 16.7. Прикладка автомата: а — прикладка автомата (стрільба з положення з коліна без паска); б — прикладка автомата (стрільба з положення стоячи без паска)

Приготування до стрільби для ведення вогню по наземних цілях з коротких зупинок і на ходу. При стрільбі навскидку (швидко піднісши зброю і ні на що не спираючись) на ходу, без зупинки (іл. 16.8) зброя скидається з плеча одночасно з постановкою на землю лівої (правої) ноги, а стрільба розпочинається під час перенесення правої (лівої) ноги уперед.

При цьому не сповільнюється рух уперед. Лікоть лівої руки до боку не притискають, а лікоть правої руки утримують приблизно на рівні плеча. Стріляючи на ходу навскидку з короткої зупинки, необхідно одночасно з постановкою лівої ноги на землю притиснути лікоть лівої руки до боку і нахилити голову до приклада. При цьому прямі ноги необхідно розставити приблизно на ширину плечей, а тіло нахилити вперед дещо більше, аніж при звичайній стрільбі стоячи з місця.

Іл. 16.8. Положення зброї під час стрільби в русі, без зупинки, навскидку: а — приклад притиснутий до боку стрільця праворуч; б — приклад упертий у плече стрільця

Рух припиняють лише на дуже нетривалий час (не довше 7 с — удень і 9 с — уночі), щоб супротивник не встиг зробити прицільного пострілу.

Швидкість відкриття вогню досягають завдяки швидкості прикладання зброї та прицілювання. Спуск курка проводять швидко, але плавно, без ривка. Після прицільної стрільби чергою рух одразу ж відновлюють.

Під час руху приклад зброї утримують під правою рукою з піднесеним дещо догори стволом. Зброю під час руху перезаряджають, але стрілець не припиняє спостереження за супротивником. Під час стрільби в русі з прикладом, притиснутим до боку (іл. 16.8 а), ліва рука міцно утримує зброю за цівку, а передпліччя правої руки міцно притискує приклад до правого боку або впирається в плечову частину правої руки біля ліктьового суглоба. При цьому кисть правої руки утримує зброю за пістолетну рукоятку.

У ціль зброю спочатку спрямовують поворотом тіла, а напрямок стрільби доводять поворотом лівої руки праворуч або ліворуч. Наведення зброї у вертикальній площині виконують переміщенням зброї правою рукою вгору або вниз. Стрільбу проводять у момент перенесення правої (лівої) ноги уперед.

Стрільбу під час руху по одиноких цілях ведуть короткими чергами, а по групових цілях — довгими чергами. Дуже важливо під час стрільби в русі не зволікати з моментом відкриття вогню, коли лінія прицілювання збігається з ціллю. Стрільбу ведуть постійно, уточнюючи приціл. Точку прицілювання вибирають нарівні нижнього обрізу цілі: це дає змогу використовувати для ураження цілі рикошет.

Лінія прицілювання (цілик, мушка, мішень). Прицілювання — це надання каналу ствола напрямку, необхідного для того, щоб уразити ціль. Виконують прицілювання за допомогою прицілу та мушки. Лінія прицілювання — пряма лінія, яка проходить від ока стрільця через середину прорізу прицілу (на рівні з її краями) і вершину мушки в точку прицілювання.

Для здійснення влучного пострілу (черги) суттєву роль відіграє точність й одноманітність прицілювання. Під час прицілювання стрільцю необхідно точно оцінювати взаєморозміщення прорізу прицілу (цілика), мушки та точки прицілювання (мішені).

Якість цієї оцінки залежить від гостроти зору, а також освітлення місця стрільби та його розташування (тир, стрільбище, відкрита місцевість, поле бою).

У процесі прицілювання, як правило, бере участь одне око. Його називають провідним напрямком зорового аналізатора. У більшості людей провідне око — праве.

Початкове навчання прицілюванню можна проводити як одним оком, так і двома разом. Під час прицілювання стрілець прагне поєднати цілик, мушку і точку прицілювання на мішені за умови чіткого їх бачення, але біологічно він цього зробити не зможе, так як очі людини не в змозі одночасно чітко бачити предмети, що розташовані від нього на різній відстані — прицільні пристрої зброї та мішень.

Отож не слід напружувати зір і намагатися бачити все чітко. Не слід також часто переводити погляд з прицільних пристроїв зброї на мішень і навпаки. Адже очі втомляться і знизиться гострота зору, що негативно позначиться на результатах стрільби.

Стрільцю залишається або добиватися чіткого бачення «рівної мушки», або точки прицілювання за чіткої видимості мі їдені, або точки прицілювання. За таких умов мушку і проріз цілика видно розмито, через що стрілець перестає контролювати лінію прицілювання зброї, і це призводить до вкрай неточної стрільби.

Головне в прицілюванні — це чіткість, різкість бачення мушки і прорізу цілика плюс правильне їх розташування, а також і менш чітке, розмите бачення мішені та місця (точки) прицілювання.

Основне завдання під час прицілювання — контроль за чіткістю бачення мушки і прорізу цілика. Відсутність контролю за чіткістю бачення прицільних пристроїв — одна з основних помилок під час прицілювання.

Навичка втримання потрібної чіткості прицільних пристроїв має таке ж важливе значення, як і навичка втримання рівної мушки.

Прицілюючись, потрібно стежити за тим, щоб гривка прицільної планки займала горизонтальне положення. Утримання мушки рівною, чіткою в точці прицілювання повинне мати активний характер. Стрілець не має чекати настання моменту найкращої стійкості зброї, він зобов’язаний активно шукати способи поєднання прицільних пристосувань зброї, а також їх поєднання з точкою прицілювання.

На влучність стрільби істотно впливає дихання стрільця. Якщо не затримати дихання під час спуску курка, зброя матиме значне коливання за вертикаллю та горизонталлю, бо приклад під час видиху опускається, а ствол піднімається, а під час вдиху — навпаки. Щоб цього не відбувалося, необхідно в момент прицілювання і спуску курка затримати дихання. Перед спуском курка треба зробити вдих, а потім неповний видих і затримати дихання на 7-10 с. Цього часу цілком достатньо, щоб правильно прицілитися і зробити плавний спуск курка.

Іл. 16.10. Спуск курка: вказівний палець правої руки першою фалангою накладають на спусковий гачок зброї (стрілками вказаний напрямок тиску)

Спуск курка (іл. 16.10). Щоб спустити курок, потрібно, міцно утримуючи автомат лівою рукою за ствольну накладку або магазин, правою притиснути приклад до плеча, затамувавши подих, продовжувати плавно натискати на спусковий гачок до тих пір, поки курок непомітно для стрільця не спуститься з бойового взводу, тобто поки не відбудеться постріл. При цьому вказівний палець правої руки першою фалангою накладається на спусковий гачок зброї.

Натискати на гачок потрібно плавно, відтягуючи його прямо назад. Якщо під час прицілювання «рівна мушка» (іл. 16.10) значно відхилиться від точки прицілювання, потрібно, не посилюючи і не послаблюючи тиску на спусковий гачок, уточнити наводку і знову відновити натиск на спусковий гачок доти, поки не відбудеться постріл. Під час спуску курка не слід зважати на незначні коливання «рівної мушки» на точці прицілювання. Прагнення дотиснути спусковий гачок у момент найкращого положення «рівної мушки» з точкою прицілювання призводить до смикання за спусковий гачок і неточного пострілу.

Тренування у приготуванні до стрільби здійснюється згідно з нормативом №1 (Н-В-1) «Приготування до стрільби з різних положень (лежачи, стоячи, з коліна) у діях у пішому порядку».

Для тренування потрібно виконати певні умови. Учень зі зброєю у вихідному положенні на відстані 10 м від вогневої позиції (місця для стрільби). Автомат у положенні «На ремінь!». Керівник вказує вогневу позицію (місце для стрільби) положення для стрільби і подає команду «ДО БОЮ!». Учень готується до стрільби (переводить зброю з похідного положення в бойове, заряджає зброю) і доповідає: «Такий-то до бою готовий!» На прицілі мають бути встановлені нульові установки.

1. Розкрийте послідовність приготувань до стрільби під час підготовки до ведення вогню по наземних цілях з коротких зупинок.

2. Укажіть послідовність приготувань до стрільби під час підготовки до ведення вогню по наземних цілях на ходу.

3. Обміркуйте і назвіть причини виникнення звуку під час стрільби.

4. Створіть варіант алгоритму одноманітного прицілювання зброї.

5. До яких наслідків зі станом здоров’я призведе посилений розгляд дрібних деталей (мушки й прорізу прицілу)?

6. Обміркуйте, з якою метою після доповіді стрільця: «Такий-то / така-то (звання, прізвище) до бою готовий (-а)!» — на прицілі мають бути нульові установки.