Чим харчується глухар

Представник загону курячих, глухар, на перший погляд може здатися граціозною птахом. Але насправді він дуже лякливий і трепетний.

Зовні глухар схожий на індика. Він має хамелеоновый; забарвлення, що являє собою пір’я темного кольору з металевими переливами. Великі білі плями прикрашають черево, на зобі можна побачити відблиски зеленого кольору, а брови у глухаря червоні.

Забарвлення самки зовсім інший. Це відтінки коричневого, рудого, жовтого кольорів.

Незважаючи на свій не мала вага (від 3кг до 7 кг у самців і від 1,5 кг до 3 кг у самок), глухар швидко пересувається по землі. А ось з польотом у цих птахів складніше.

Середовище проживання глухарів – ліс . Але не тільки тому, що ці полохливий птахи відчувають себе надійно в царстві тиші і спокою. Ще один чинник – багато їжі.

Характерна особливість харчування глухаря – це зміна раціону з приходом нового сезону року. Глухар воліє рослини. Різноманітність їжі також залежить від типу лісу, де живуть птахи. Восени вони поїдають жолуді, бруньки дерев, маленькі гілочки. Улюбленою стравою можна назвати листи з осики. Вони з’їдаються з великим задоволенням.

Цікаво, а чим що їсть глухар в холодну зиму, коли все вкрите снігом? Починаючи з осені, глухар починає готуватися до дієті;, вживаючи хвою. Протягом всієї зими вона є єдиною їжею, тому, вибір не дуже великий. Потрібно відзначити, що глухар більше віддає перевагу хвою сосни і ялиці, ялина він вживає рідко. Іноді нудне; зимове меню птиці розбавляють ягодами горобини і кедровими горішками. З приходом весни з’являється багато вітамінів. Жорстку їжу змінюють зачатки трав’янистих рослин, бруньки осики. Яскраве літо надає глухарям різноманітне меню: ягоди, бутони, квіти, листя. Літній період дуже важливий для пташенят. Поїдання комах і павуків в перший місяць життя необхідно для молодого організму.

Після ознайомлення з інформацією про те, чим харчується глухар, у Вас, напевно, виникне питання: як птах може легко переварити взимку важку їжу? Що цікаво, глухарі проковтують маленькі камінчики, які допомагають їм перетирати їжу і сприяють нормальному травному процесу.

Глухарі – дивовижні лісові птахи!

Що їсть глухар у тайзі

Середовище існування

Поширений на Скандинавії, в Шотландії, північних регіонах Іспанії, в Сибіру аж до Байкалу та Лєни, а також місцями в лісах Центральної Європи. Для повного щастя глухар потребує досить різноманітних просторів. Оскільки живе він осіло, його домашня територія має бути дуже зручною. Найчастіше за все птах селиться у мішаних лісах зі старим деревостаном та хвойним підростом. На території обов’язково повинні бути ділянки із заростями густої трави для облаштування гнізда, невеликий «басейн» відкритого піску для «купання», а також великі зарості лісових ягід, особливо чорниці, яку глухар просто обожнює. По сусідству бажана наявність кількох мурашників та старих сосен або смерічок. На території України глушець поширений у Карпатах, до верхньої межі хвойного лісу, а взимку опускаються до нижчих висот.

Опис

Довжина тіла – 60-87 cм
Розмах крил – 87-125 см
Вага – самиця 2-2,5 кг, самець 4-5 кг
Тривалість життя – до 14 років.

Масивне тіло самця вкрите чорним пір’ям із зеленуватим металічним відблиском, а широкі крила забарвлені у рудувато-бурий колір. У самиць оперення жовтувато-руде в буру смужку. Самець на току розпушує хвіст пишним віялом. Дзьоб у птаха сильний, виражено гачкуватий, верхня частина більша за нижню. Навколо очей є яскраво-червоні ділянки голої шкіри. У самця під дзьобом росте пучок чорного пір’я, що утворює характерну для глухаря бороду. По землі птах ходить, спираючись на 3 передні пальці з тупими кігтями.

Спосіб життя

Самиці та самці живуть поодиноко і зустрічаються тільки у період розмноження. Глухар не вміє добре літати, він обходить свою територію швидкими кроками або бігом. Із землі він злітає важко, голосно хлопаючи крилами. Політ цього птаха низький, майже прямий та недовготривалий. Але, незважаючи на це, глухарю не складе зайвих зусиль злетіти на товсту гілку перед початком токовища або влаштуватися на ночівлю в кроні дерева. Як і всі представники ряду куроподібних, глушець не купається у воді, а від паразитів позбавляється приймаючи ванни у теплому і сухому піску. Раціон глухаря досить різноманітний. Навесні вони залюбки поїдають молоді бруньки, кедрову та ялинову хвою, квіти та суцвіття листяних дерев та колоски злакових рослин. Влітку пташине меню поповнюється ягодами та плодами, а з приходом осені – буковим листям. Узимку птах переходить на дієту з бруньок та соснової і ялинової хвої. Досить твердий корм спочатку розм’якшується у зобі, після чого надходить до м’язового шлунку, де подрібнюється гастролітами (дрібні камінці, що проковтує птах, які допомагають перетирати їжу, працюючи як жорна). Після цього їжа надходить до залозистого шлунку, де і перетравлюється.

Розмноження

У глухарів яскраво виражений статевий диморфізм у оперенні. Токовище починається на початку березня, а іноді навіть у лютому, коли ще вся земля в лісі вкрита снігом. Злетівшись на токовище, кілька півнів за годину-дві до соду сонця розпочинають концерт. Спочатку птахи токують на деревах, а потім спускаються на землю. Пісня глухаря складається із двох частин: починається з лускання, що можна порівняти з ударами палиці об палицю, а продовжується скрекотанням, що нагадує звуки сороки або заточку коси. Протягом пісні глушець високо задирає голову, настовбурчує бороду, розпускає хвіст і крила. Коли злітаються самки, самці починають пританцьовувати: підстрибують на місці, вдаряючи ногою об крило. Самиця віддає перевагу тому самцю, який, демонструючи свої переваги, не забуває приділяти увагу і їй. Парування відбувається досить бурхливо, після чого самиця вирушає на пошуки зручного місця для гнізда. У квітні-травні глухарка відкладає 5-12 яєць у гніздо, що збудоване на землі та замасковане у заростях. Яйця забарвлені в жовтувато-білий колір з бурими пістрявинами. Насиджування кладки триває 25-27 днів. Пташенята, як тільки вилупляться та обсохнуть, можуть одразу бігти за матір’ю. До вересня вони перебувають біля самиці, яка охороняє їх та допомагає здобувати харчі. Пізніше пташенята починають ласувати мурашками та іншими дрібними безхребетними.

Охорона

Стан української популяції глухаря катастрофічний. Внаслідок численних атак браконьєрів цих птахів с кожним роком стає все менше, не рятує навіть статус «заповідної зони» від винищення. На сьогодні збереглося лише кілька токовищ, але чисельність кожного з них не перевищує 10-15 особин, тобто генофонд даного виду в Україні поступово вироджується. Цю ситуацію міг би врятувати штучний обмін самцями між різними токовищами, але птахи на стільки звикають до старих місць проживання, що на новій території взагалі відмовляються розмножуватись. Глушець занесений до Червоної книги України (2009), а також охороняється Бернською Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі.

Підготувала Катерина Норенко

Глухар (Tetrao urogallus)

Своєю назвою глухар завдячує відомій особливості самця: коли птах токує у шлюбний період, то зовсім втрачає пильність, і цим часто користуються мисливці.

Належить до родини Фазанові. Це найбільший птах підродини Тетерукові. Розмір самців досягає 110 см, розмах крил до 1,4 м, а маса до 6 кг. Самки помітно менші. Його тім’я і горло чорнуваті, шия темно-попеляста, спина чорнувата із сірим і бурим нальотом; верхня частина крил чорно-бура. 18–20 хвостових пер чорні, груди блискучого зеленого кольору; решта нижньої частини тіла вкрита чорними і білими плямами.

За давніших часів глухар населяв ліси Північної Азії та Європи; але тепер його в багатьох місцевостях остаточно винищено. Ареал його поширення охоплює всю Європу, за винятком Англії, Голландії і Данії, і Сибір; в Америці, Африці та Австралії його немає зовсім. Він віддає перевагу гірським лісам над лісами, що ростуть на рівнині, хоча й не уникає тих; там, де є мішані ліси, особливо як вони ростуть на вологому ґрунті, глухар селиться в них найохочіше.

Це осілий птах, хоча й не цілком: за тривалої холоднечі він залишає іноді свій притулок у високих горах і спускається в нижчі місцевості, а коли настає тепла погода, знову повертається на висоти. Гніздо глухаря являє собою досить пласке заглиблення поблизу дерева, вистелене небагатьма сухими гілочками. Глухар висиджує свої яйця зі справді зворушливою старанністю; за словами Геєра, можна, наприклад, під час висиджування підняти самку руками з гнізда і знов посадити на місце. За сприятливих обставин пташенята ростуть дуже швидко. їжу їх становлять майже виключно комахи; мати водить їх на підхожі місця, розриває землю, кладе їм на дзьоб муху, жучка, личинку, черв’ячка і так привчає їх їсти; особливо люблять молоді глухарі лялечки мурашок. Пізньої осені сім’я глухаря розділяється: самки залишаються з матір’ю, а самці кочують спільно, подають час від часу свій голос, часто б’ються, а наступної весни поводяться як цілком дорослі птахи.

Глухарям загрожує багато ворогів. Старим самцям вони, звичайно, менш небезпечні, оскільки глухарі дуже обережні; але пташенят і яйця у величезній кількості знищують хижаки; самки також часто стають здобиччю великих хижих птахів, особливо орла і пугача.