Щеплення вишні: що можна прищепити, як прищепити, як прищепити черешню?

Вишня, мабуть, сама традиційна в російських садах культура. Її існує безліч сортів – як старовинних, народної селекції, так і сучасних. Часи дворянських гнізд і чеховських вишневих садів канули в лету. На невеликих, як правило, ділянках землі сучасному садівникові треба постаратися вмістити і інші плодові дерева. І все-таки є спосіб завести у себе цілу колекцію сортів вишні – щеплення.

Щеплення відноситься до вегетативним способам розмноження рослин. Її застосування може виручити в разі, якщо:

• старий сорт не влаштовує, і хочеться замінити його, не витрачаючи час на вирощування з саджанця;
• попався самобезплідний сорт – посаджена вишня цвіте, але не зав’язує плоди;
• якесь дерево в саду зламалося, але залишився живий корінь;
• хочеться мати кілька різних сортів, але площа ділянки занадто мала.

На що можна прищепити вишню

Навіть початківці плодівники чули терміни «щепу» і «підщепу». Підщепа – це рослина, на яке робиться щеплення. Прищепа – живець або пазушна нирка рослини, яке буде щеплено.

Щеплення вишні за кору

Процедура завжди починається з вибору підщепи. Саме від нього залежить не тільки продуктивність дерева, а й величина і смак плодів. Перше, на що звертають увагу – сумісність рослин. Тут діє просте правило: чим ближче спорідненість, тим краще.

Сумісність вишні з різними підщеп

Деякі експериментатори-плодівники пробують себе в ролі Мічуріна і намагаються прищепити вишню на яблуню або грушу. Дійсно, ці рослини належать до одного ботанічному сімейству – Рожеві. Однак, спорідненість між ними «двоюрідний». Яблуні та груші – з підродини Яблуневі (в народі зване «зерняткових»), а вишня і черешня – з підродини Сливові ( «кісточкові»). Тому подібна трансплантація до успіху не приведе.

Вишня, як і інші кісточкові, погано приживається на багаторічній деревині. Щеплення буде успішніше на молодих деревцях або гілках.

Коли прищеплювати, навесні або влітку?

Оптимальний термін проведення операції диктується фізіологією рослини. Недосвідченим «трансплантологів» краще вибрати час до початку сокоруху – ранню весну. Це пов’язано з невеликим нюансом: якщо трохи запізнитися, сік на зрізах буде окислюватися, що завадить черешки або нирці взятися.

Можна прищеплювати вишню і пізніше. Цілком успішно практикуються щеплення зеленими живцями влітку. Однак, по-перше, їх слід виконувати дуже швидко і чітко, щоб не дати утворитися окисною плівці. Це вимагає спритності рук і вправності. По-друге, важливо правильно підібрати погоду і не затягувати з процедурою до кінця літа.

Де брати живці для щеплення

Зазвичай радять заготовляти живці вишні восени, після листопаду, до приходу морозів. Однак зберегти їх до весни – складне завдання для початківців садівників. Потрібно забезпечити такі умови, щоб гілочки залишилися помірно-вологими, але не підгнили; НЕ підмерзли, але і не прокинулися завчасно. Щоб позбавити себе від цих турбот, є два шляхи: купити щеплення матеріал в садовому центрі або самостійно нарізати навесні.

Живці до щеплення рекомендується загортати у вологу мішковину і плівку

В розсадниках є спеціальні приміщення, де живці зберігаються при оптимальній температурі і вологості. Перед щепленням потрібно буде лише освіжити зрізи. Економний варіант: купити один держак і зняти з нього кілька очок.

Самостійно нарізати матеріал можна, домовившись із сусідами або родичами. З досвіду багатьох садівників, щеплення свіжими живцями часто буває успішніше, ніж «осінніми», навіть зберігалися в ідеальних умовах.

Навесні заготовляють живці вишні так:

1. Оглядають маточне рослина і вибирають хороший втечу торішнього приріст а. Відрізнити їх легко: кора на них червона, тонка, глянцево-блискуча.
2. Перевірити, щоб на пагоні були тільки листові (гострі) нирки. Справа в тому, що вишня плодоносить найчастіше саме на торішніх приростах, тому на них можуть бути закладені квіткові (округлі) нирки.
3. Зрізати втечу секатором, видалити верхівкову бруньку і нарізати «олівці» довжиною 25-30 см. На кожному черешку повинно залишитися по 3-4 бруньки.

Заготовлений матеріал можна загорнути у вологу марлю, щоб черешки не підсохли.

Огляд основних способів щеплення вишні

Садові «хірурги» розробили масу способів щеплення. Найпростіші і доступні для новачків – окулірування, проста копулировка і щеплення в розщепів.

Окуліровка вишні: порядок дій

Суть методу – перенесення пазушної нирки вишні на підщепу. ПРИЩЕПНИЙ матеріал при цьому називається «око». Для проведення операції буде потрібно ідеально гострий, чистий ніж (можна канцелярський, але бажано мати окуліровочний) і поліхлорвінілова изолента. Очки краще зрізати безпосередньо перед процедурою.

1. На держаку вибирається хороша нирка. Її потрібно зрізати разом з частиною кори (щитком). Довжина щитка – близько 2 см. ПРИЩЕПНИЙ матеріал кладеться на чисту зволожену тканину, щоб не підсихав зріз.

1. На обраної частини підщепи ножем робиться Т-подібний надріз на корі.
2. Стулки надрізу акуратно відсуваються, вічко вставляється і щільно притискається стулками зверху так, щоб назовні визирала тільки нирка.

1. Конструкція обмотується зворотною стороною ізоляційної стрічки, щоб при її знятті не рвалася кора.

Деякі садівники, побоюючись зворотних весняних заморозків, створюють навколо щеплення парничок з поліетиленових пакетів. Тут потрібно все добре зважити. Ризик «зварити» свою щеплення під активним сонцем може бути вище, ніж ризик її заморозити.

Окуліровка – найменш травматичний спосіб щеплення. Навіть якщо щось піде не так і вічко НЕ приживеться, рослина швидко затягне маленьку поверхневу ранку.

Щеплення в розщепів

Цей спосіб не тільки нескладний, але і дає найвищий відсоток приживлюваності. За спостереженнями садівників, з кожних десяти щеплень в розщепів приймається дев’ять.

Щеплення вишні на сливу в розщепів

На відміну від окулірування, тут прищеплювальним матеріалом виступає цілий держак. З інструментів знадобиться секатор або садові пилка, гострий чистий ніж (краще копуліровочний, але можна обійтися і звичайним), ізоляційна стрічка і садовий вар.

1. Готується держак з 3-4 хорошими нирками. Його нижній кінець зрізається ножем на подвійний клин. Довжина зрізу повинна бути в три рази більше товщини втечі. Держак загортається у вологу чисту тканину.
2. Якщо діаметр підщепи великий, робиться рівний спіл на потрібну висоту. Якщо прищепа і підщепа приблизно рівної товщини, використовується секатор.
3. По лінії діаметра спила ставиться ніж, і виконується надріз на глибину 3 або 4 см. Щоб розщеп не закривався, можна вставити в нього тимчасову розпірку-кілочок.
4. Держак заводиться зрізом в розщепів на всю глибину. Якщо підщепу обраний товстий, треба вставляти держак у самого краю, щоб кора збіглася з корою, а камбій з камбієм. Якщо є можливість, можна в один розщеп завести відразу два прищепи – з двох країв.
5. Підщепа міцно обмотується по спіралі зворотною стороною ізоляційної стрічки. Важливо забезпечити ідеальне прилягання всіх тканин прищепи та підщепи.
6. Торцева область розщепу герметично замазується садовим варом. Верхівки живців також обробляються.

проста копулировка

Цей спосіб годиться при збігу діаметрів підщепи і прищепи. Для роботи знадобиться секатор, копуліровочний або звичайний гострий ніж, ізоляційна стрічка і пристосування для корекції кута зрізу. Останнє можна легко зробити своїми руками. Металева або пластикова трубка невеликого діаметру розрізається під гострим кутом (близько 30⁰) – і готово. Щеплення виконується за схемою:

1. Держак вставляється в трубку так, щоб трохи визирав його нижній кінець.
2. Ножем робиться зріз рівно по лінії обріза трубки.
3. Підщепа коротшає секатором на потрібну висоту. На нього надівається трубка і виконується аналогічний зріз.
4. Держак прикладається до підщепи зрізом до зрізу. Всі тканини повинні повністю збігтися.
5. Місце з’єднання міцно обмотується ізоляційною стрічкою.

Проста копулировка хороша своєю простотою і непоганим процентом приживлюваності. Але у неї є недолік: недостатня міцність в місці зрощення. У вишні тендітна деревина, і міцність з’єднання з підщепою вкрай важлива при проведенні щеплення. У цьому сенсі набагато надійніше метод окулірування.

Виконуючи щеплення в крону дерева, потрібно вибирати місце ближче до центрального провідника. Це забезпечить щепу достатнім харчуванням і знизить ризик зламу втечі.

Вдалася щеплення чи ні стає видно через тиждень-другий. Якщо нирки рушили в зростання, значить матеріал приживається нормально. Знімати ізоляційну стрічку не потрібно. У найближчий рік в місці зрощення буде утворюватися калюсних наплив – потовщення, схоже на мозоль. Наступної весни можна буде прибрати залишки скотчу й чекати врожаїв.

Щеплення вишні – заняття захоплююче, схоже на науковому експерименту. Воно дає великий простір для творчості і під силу навіть початківцю садівникові.

Как правильно прививать черешню на вишню

Черешня — одна из самых вкусных ягод. Вот только вырастить её можно далеко не во всех областях России — уж больно суров здесь климат. Но опытные садоводы давно нашли решение проблемы — прививка черешни на вишню. Выносливый подвой и сортовой привой творят настоящие чудеса. К тому же, если всё сделать правильно, то вполне можно собрать плоды двух видов с одного растения.

Как правильно прививать черешню на вишню

Во многом успех операции зависит от того, как она выполнена и правильно ли подобраны материалы. Ведь тут достаточно любой мелочи, чтобы вся операция пошла насмарку и оставила садовода как без черешни, так и без вишни.

Для достижения успеха необходимо соответствующим образом подготовиться.

Запомнить! Подвоем называют растение, на которое прививается побег. Привоем, соответственно, сам побег, а иногда и просто почку.

Выбор дерева, подготовка черенков

Желательно в качестве подвоя использовать молодые деревья — их ствол должен быть толщиной около 1-2 сантиметров. Лучше всего подходят такие сорта, как: Мегалебская, Кольт, Антипка, Студениковская.

С привоем (черенками) всё немного сложнее. Оптимальный выбор — годовалые ветки толщиной до 1 сантиметра. Специалисты рекомендуют брать их из среднего яруса — здесь они с одной стороны окрепшие, а с другой — довольно молодые и легко переживающие пересадку. Наконец, желательно выбирать черенки с южной стороны растения — они получают больше солнечного света и являются более развитыми.

Длина привоя — около 20-25 см. На веточке обязательно должно быть хотя бы три-четыре развитых, здоровых и крепких почки.

Для среза очень важно использовать острый секатор, который аккуратно срежет ветку, а не излохматит её края. Срезать нужно ровно, перпендикулярно самому побегу — тогда потери сока из-за высушивания будут минимальными. Если прививать сразу не получится (нужно подождать выходных или ехать несколько часов на дачу), черенки обязательно требуется завернуть во влажную ткань или бумагу, чтобы они не высохли.

В какое время году лучше всего делать

Вообще, зная, как привить черешню на вишню, выполнить работу можно в любое время года — с конца весны до начала осени. Однако на каждом этапе есть определенные нюансы, о которых важно знать, чтобы не допустить ошибок.

Оптимальные условия для прививки

Если есть возможность выбирать подходящее время (к примеру, когда на одном дачном участке растет и вишня, и черешня, то есть, между заготовкой черенков и прививкой минимальный срок), то лучше всего подойдет раннее утро или поздний вечер.

Желательно, чтобы в ближайшие дни не было особенной жары. А в идеале — стояла пасмурная и даже дождливая погода. В этом случае можно не опасаться, что прямые солнечные лучи высушат привой до того, как он успеет срастись с подвоем, чтобы получать от него влагу.

Тонкости проведения процедуры весной и летом

Вообще эксперты считают, что лучше всего прививать черешню на вишню в конце весны или начале лета.

Процедура может выполняться разными способами:

Существуют и другие способы, но именно эти варианты считаются наиболее подходящими. Конечно, следует пошагово рассказать о каждом из этих способов, чтобы начинающий садовод решил самостоятельно, какой из них лучше всего подходит ему.

Окулировка

Окулировка также известна, как прививка глазком. Подходит для случаев, когда привоя не хватает и один саженец нужно привить на несколько растений. К тому же, при нем можно вырастить на одном растении разные плоды.

Обычно используется Т-образная окулировка. Для этого в первую очередь подготавливается подвой. На нем, ближе к основанию, делается надрез, по форме напоминающий букву Т. Листья и ветки поблизости нужно осторожно удалить.

Сразу после этого подготавливается почка — она очень осторожно отделяется от саженца вместе с корой вокруг и частью древесины. Затем на Т-образном надрезе на подвое отгибаются края, куда и опускается почка. Осталось только поплотнее прижать кору и хорошо обмотать её полиэтиленом или пищевой пленкой. Сделать это нужно так, чтобы почка торчала наружу, а ствол сверху и снизу был закрыт — это позволит сократить потери сока и ускорить процесс приживления.

Копулировка

Это лучший способ, если толщина подвоя и привоя примерно одинаковая — около 10-15 мм. В целом процедура довольно простая, но требует определенного опыта.

Сначала срезается подвой — под углом около 45 градусов. Для этого потребуется очень острый и желательно тонкий садовый нож. Он должен обеспечивать ровный срез длиной около 4-5 сантиметров.

Факт! Измочаленные края древесины и коры приводят к тому, что растение долго болеет и может даже погибнуть.

После этого под таким же углом обрезается нижняя часть привоя. Две плоскости соединяются между собой. Осталось только зафиксировать их в таком положении. Лучше всего использовать для этого пищевую пленку, но также подойдет и изолента или скотч. Верхняя часть привоя обрезается — в первую очередь растение должно разрастаться вширь, а не в вверх.

Срез обязательно обрабатывается садовым варом, чтобы обеззаразить его.

В расщеп

Данный метод считается одним из самых сложных, но в то же время самым эффективным — весь сок, вытянутый подвоем (его толщина должна быть около 3-5 см) из земли, направляется на привой, что ускоряет его приживание и развитие.

Подвой просто спиливается на высоте 20-50 сантиметров, а все оставшиеся ветки (если таковые имеются) удаляются. После этого пенек осторожно раскалывается. Пригодится тонкий нож и молоток — первый упирается лезвием в пенек, а молотком наносятся удары по нему. Заглубленный нож оставляется в расколе — на глубине 3-5 см, чтобы сверху образовалась щель в 5-10 мм.

Теперь подготавливается привой. Его нужно осторожно обточить с двух сторон, чтобы получился заостренный саженец. На всю обточенную часть привой опускается в получившуюся в подвое щель, чтобы не обточенная часть уперлась в пенек. Осталось только осторожно вытянуть нож, и побег будет прочно зафиксирован.

Читайте также Характеристика ремонтантного сорта малины Брусвяна

Обработать поврежденные места садовым варом, а сверху натянуть полиэтиленовый мешок — его можно будет снять примерно через неделю, когда привой приживется и начнет получать питательные вещества.

Нюансы проведения прививки черешни к вишне осенью

Конечно, привить черешню к вишне можно не только в мае-июне, но и осенью. Желательно делать это в начале сентября (на юге допустима и середина первого осеннего месяца), чтобы привой успел сродниться с подвоем. Если этого не произойдет, то зиму побег точно пережить не сможет.

Важно! Рекомендуется прививать именно в расщеп. Дело в том, что к осени активность движения сока резко снижается и все процессы в растении замедляются.

Если выбрать копулировку или окулировку, то привою может просто не хватить питательных веществ. Ну а при прививании в расщеп весь сок достанется именно молодому ростку. Так что, вероятность того, что он успеет прижиться, значительно повышается.

Конечно, нельзя забывать о необходимости замазывать повреждения варом и организовать защиту привоя пакетом — болезни активны на протяжении всего теплого времени года, а солнце даже в начале сентября может высушить привой, особенно в жаркие дни, за считанные часы. Поэтому действовать нужно очень осторожно и с соблюдением всех правил. Тогда можно рассчитывать, что с приходом весны на молодом ростке появятся первые почки, которые набухнут и превратятся в листочки, показывая, что прививание пришло успешно.

Как защитить привитое деревце от зимних холодов

Недостаточно правильно привить деревце. Очень важно позаботиться, чтобы оно пережило суровые зимние дни. Причем относится это как к осеннему прививанию, так и к весеннему.

Когда наступят первые действительно холодные дни (примерно начало-середина ноября), растение придется пригнуть к земле и зафиксировать в таком положении при помощи колышков или крючков. В таком положении черешня должна оставаться до весны, пока не наступят теплые дни.

После выпадения первого снега растение желательно обильно засыпать — при возможности вообще закрыть полностью, чтобы холодный ветер и зимние морозы не погубили молодой росток. Некоторые опытные садоводы специально сажают черешню в таких местах, куда зимой надувает много снега.

Важно! Даже если летом тут будет не слишком солнечно, молодое деревце легко переживет недостаток освещения.

Зато зимой при уходе не возникнет лишних проблем — черешню заметет снегом, обеспечивая прекрасную теплоизоляцию до самой весны. К тому же, с приходом теплых дней снег растает и обильно напоит землю водой. А значит, не придется лишний раз поливать плодовое дерево — оно и так получит достаточно влаги.

Как читатель мог убедиться, в прививании черешни на вишню нет ничего сложного. Главное действовать уверенно и твердо, чтобы добиться прекрасного результата и получить богатый урожай в кратчайшие сроки.