“Аудиторія нікуди не зникла”. Що дивляться глядачі “каналів Медведчука” через рік після блокування

Рік тому президент Володимир Зеленський своїм указом заборонив мовлення трьох українських телеканалів, які називали проросійськими, “112”, “ZIK” і “NewsOne”. Тоді це викликало міжнародний резонанс, а деякі експерти назвали це актом цензури. Але що зараз з цими каналами та куди зникла їхня аудиторія?

“Так, а куди пропав той канал, де цілий день Рабінович виступав?” – 70-річний мешканець Києва Михайло Володимирович досі не може зрозуміти, куди рік тому раптово зник його улюблений телеканал “112”.

Пенсіонер пояснює, що цей канал працював на його телевізорі цілими днями, найулюбленіші передачі – щогодинні новинні блоки і вечірні політичні ток-шоу.

Причини зникнення “112”, а також його “сателітів” – “ZIK” і “NewsOne”, киянин не розуміє.

“Проросійські – не проросійські, яка різниця? Якщо я їх дивився, це не значить, що я підтримую все, що там кажуть!” – обурюється він.

Таких як Михайло Володимирович в Україні налічувалося до двох мільйонів. Про це свідчили цифри переглядів телеканалів на момент їхнього закриття в лютому 2021 року.

Мовники входили до п’ятірки найпопулярніших інформаційних каналів України, маючи сумарний середньодобовий рейтинг у близько 5% аудиторії.

Полювання на канали

Рішення відключити від ефіру інформаційні канали ухвалила Рада нацбезпеки і оборони (РНБО), а затвердив його своїм указом президент Зеленський. Основна причина – медіахолдинг “Новини”, куди входили канали, належить депутату від партії “ОПЗЖ” Тарасу Козаку.

Його, своєю чергою, вважають найближчим соратником лідера цієї політсили та “кума Путіна” Віктора Медведчука. Як заявив секретар РНБО Олексій Данилов, щодо обох цих українських політиків Рада нацбезпеки та оборони запровадила 5-річні санкції за причетність до “фінансування тероризму” та “загрозу нацбезпеці”.

Автор фото, ОПЗЖ

Тарас Козак і Віктор Медведчук

Телеканали припинили мовлення у день підписання указу президента – 2 лютого 2021 року. Їхній власник Тарас Козак заявив про цензуру і “розправу з боку Зеленського”. Адвокати депутата оскаржили санкції в Верховному Суді, станом на зараз рішення ще немає.

Зеленський наголошував, що для цих санкцій були “вагомі, залізобетонні причини”, які йому надала Служба безпеки України, і що це не є помстою за критику влади.

“Трійка цих каналів утримувала розмовляючі армії, як дуже фахово вас обманювали і зомбували”, – заявив президент.

Через деякий час заблоковані канали замінили нові – “Перший незалежний” та UkrLive. Їхніми власниками став парламентар від ОПЗЖ Нестор Шуфрич і частина журналістів, що працювали на “112”, “ZIK” і “NewsOne”.

Щоправда, в грудні минулого року і новостворені мовники опинилися під санкціями РНБО.

Продовжити мовлення вони змогли лише в YouTube. Але на початку лютого акаунти каналів заблокувала адміністрація онлайн-платформи. На момент закриття сумарно у них було близько 2,5 млн підписників. Канали перейшли на нові акаунти, де цифри набагато скромніші. Наприклад, у “Першого незалежного” наразі менше однієї тисячі фоловерів, а в UkrLive – близько 24 тисяч.

Аудиторія шукає заміну

Торік, за даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), близько 40,8% опитаних називали заборону каналів “помилкою”, а 34,6% – “необхідним кроком для захисту держави”.

Станом на зараз директор КМІС Володимир Паніотто вважає, що заборона телеканалів знизила рейтинг партії “ОПЗЖ”, яку вони активно висвітлювали.

“Закриття каналів вплинуло на рейтинги партій. Незважаючи на те, що за останні два роки дуже сильно підросла кількість користувачів інтернету, популярність телебачення, тобто кількість людей, які кажуть, що для них це головне джерело політичної інформації, знизилася лише на 10%”, – пояснив він BBC News Україна.

Дійсно, якщо на початок минулого року за “ОПЗЖ”, згідно з опитуваннями КМІС, готові були проголосувати 20,7% респондентів (серед тих, хто визначився), то станом на початок цього року – 11,6%.

Але соціолог уточнює, що після початку кримінального переслідування Віктора Медведчука частина прихильників “ОПЗЖ” не зізнаються у підтримці цієї політсили під час опитувань, і це занижує об’єктивний рейтинг.

“Санкції зменшили кількість аудиторії, за нашими прикидками, на 25%. Але вона відразу ж перейшла на інші майданчики, ця аудиторія нікуди в просторі не зникла, її не “перепрограмували”, вона шукала таку інформацію, вона до неї звикла і, відповідно, десь її знайшла”, – говорить голова “Інституту масової інформації” Оксана Романюк в коментарі BBC News Україна.

Автор фото, Unian

Крім того, Романюк каже, що в останні роки зменшується інтерес українців до російських і проросійських джерел інформації.

“Тому можна сказати, що ефект від блокування є. Але виміряти, побачити його можна в довготривалому періоді, в короткостроковому – це складно зробити”, – говорить вона.

І додає, що влада має робити “системні кроки”, щоб “достукатися” до аудиторії заблокованих каналів.

На думку Тетяни Попової, медіаекспертки та члена Ради з питань свободи слова при президентові України, ця аудиторія розсіялася: частина переключилася на інші цілодобові інформаційні канали, критично налаштовані до чинної влади.

“Також вона серйозно зменшилася в YouTube. Там вона суттєво впала, я бачила, що інколи бувало і по 17-20 переглядів відео”, – зазначає вона.

Але значна частина аудиторії, на думку експертки, обрали собі нового улюбленця – телеканал “Наш”, що належить колишньому депутату від “Партії регіонів” Євгенію Мураєву.

Що чекає на телеканал “Наш”

Цей інформаційний канал почав мовити в листопаді 2018 року, а його власником вказували батька Євгенія Мураєва – Володимира. Влітку минулого року ексдепутат заявив, що канал переходить в управління його трудовому колективу.

Автор фото, УНІАН

Також бізнесмен і чинний депутат парламенту Вадим Новінський заявляв, що зацікавлений в тому, щоб стати акціонером каналу.

Через неоднозначні заяви “Наш” вже кілька разів штрафувала Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.

Востаннє – 10 лютого, коли Нацрада постановила стягнути з мовника сумарно 250 тисяч гривень за “расистські і дискримінаційні висловлювання” Євгенія Мураєва в ефірі та недотримання квоти на мовлення українською.

Крім того, наприкінці січня міністерство закордонних справ Великої Британії заявило, що саме цей політик розглядається Росією як ймовірний керівник України після її вторгнення російських військ.

Сам ексдепутат цю інформацію заперечив, як і Росія, назвав її нісенітницею і зажадав вибачень від МЗС Британії.

Одночасно з цим на сайті офісу президента України громадська петиція про заборону “Нашого” за “поширення російської пропаганди” набрала 25 тисяч голосів, необхідні для того, щоб її розглянув президент.

За даними BBC News Україна, робота у цьому напрямку вже ведеться. Зокрема у Службі безпеки України кажуть, що почали готувати матеріали для РНБО щодо телеканалу. “Ця процедура ще не завершена”, – повідомило джерело в спецслужбі станом на 7 лютого.

Наступне засідання РНБО, на якому можуть розглянути це питання вже у п’ятницю, 11 лютого.

Медіаекспертка Тетяна Попова наголошує, що дії влади України мають залежати від того, чи є реальні докази співпраці Євгенія Мураєва з російською владою.

“Якщо є підтверджуючі дані, то треба, звичайно, зробити з цим каналом теж саме, що зробили з каналами Медведчука. Якщо їх немає, то вони не можуть таке робити, хоч би як цього хтось хотів чи не хотів”, – зазначила член Ради з питань свободи слова.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Кому належать найрейтинговіші українські канали і як змінилася структура їхньої власності за останній рік

Найпростіше все у Суспільного та в медіа Ахметова, найскладніше – в Коломойського і Фірташа.

Телебачення досі є головним джерелом інформації для 44% українців. При цьому більшість популярних всеукраїнських телеканалів належить олігархам – великим бізнесменам, що мають амбіції впливати на політичне й економічне життя країни. Власники купують, створюють, розвивають і використовують телеканали для просування своїх політичних і фінансових інтересів, впливу на громадську думку, налагодження стосунків із владою та іншими політичними таборами. Як правило, телеканали належать компаніям олігархів не напряму, а через офшорні компанії; типовою є ситуація, коли телеканал оформлюють на членів родини та друзів. MediaSapiens розповідає, кому належать найрейтинговіші українські канали і як змінилася структура їхньої власності за останній рік. Всі дані актуальні на кінець 2020 року, крім повідомлення про купівлю Петром Порошенком каналу Прямий.

Група каналів Віктора Пінчука

До медіахолдингу StarLightMedia, створеного у 2009 році, зараз належать сім телеканалів: ICTV, «Новий», СТБ, М1, М2, ОЦЕ та ICTV Ukraine (україномовний канал, орієнтований на українську діаспору в різних країнах, запущений у березні 2020 року). Крім телеканалів, медіагрупа має власний продакшн StarLight Production, сейлз-хаус StarLight Brand Content, до її складу входить компанія з оренди техніки StarLight Rental та виробник сценічних декорацій StarLight Scenery. Медіагрупа повністю належить українському бізнесмену Віктору Пінчуку та його дружині Олені Пінчук, які володіють групою через кіпрський офшор «Старлайт медіа лімітед».

З 2018 року медіагрупою керував Михайло Царьов, однак наприкінці червня 2021 року він склав свої повноваження. З 1 липня 2021 року медіагрупою керує член правління StarLightMedia Олександр Богуцький.

Група Ріната Ахметова

Медіагрупа «Україна» (компанія наполягає, аби її називали «Медіа Група Україна») об’єднує телеканали «Україна», «Україна 24», НЛО ТВ, «Індиго», «Футбол 1», «Футбол 2». Всіма ними володіє через низку офшорів та два товариства з обмеженою відповідальністю український бізнесмен Рінат Ахметов. Свою медіагрупу олігарх регулярно використовує для просування своїх інтересів та піару своїх політичних партнерів.

Коломойський і не тільки — група «1+1 медіа»

Серед найбільших українських медіахолдингів найбільш заплутана схема власності у «1+1 Media». Холдинг об’єднує сім телеканалів: «1+1», «2+2», ТЕТ, «Плюсплюс», «1+1 International», «УНІАН ТБ» та «Бігуді», а також групу сайтів, продакшн, VOD-платформу «1+1 video» і «1+1 media school». Особливістю медіагрупи є відсутність єдиної юридичної особи, якій належать усі телеканали. Вони зареєстровані на різні юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками яких через низку офшорів є Ігор Коломойський, його партнер по бізнесу Геннадій Боголюбов та ще одна компанія, пов’язана з дружиною Віктора Медведчука Оксаною Марченко та Ігорем Суркісом.

Простішим є володіння лише двома каналами групи: «Плюсплюс» (юридична особа ТОВ «УНІАН ТВ») та «УНІАН ТБ» (юрособа ТОВ «Гравіс»). Ними через низку кіпрських офшорів порівну володіють Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов.

Складнішою є структура власності каналів «1+1», «2+2», «Бігуді» та ТЕТ. За даними реєстру, власниками каналів «1+1» та «1+1 International» є компанії «Медіа Сервісез Україна» (42%), «Грізард Інвестментс Лімітед» (22,98%), «Грінтвуд Інвестментс Лімітед» (5,02%) та «Каддоа Лімітед» (22,5%). Першими трьома через низку офшорів володіє Ігор Коломойський. «Каддоа Лімітед» належить офшорам із Британських Віргінських островів. Серед них Bolvik Ventures Ltd, який володіє «Каддоа Лімітед» на 33,33%.

Ще 2,15 % компанії належать 24 співробітникам (ведучим та керівникам департаментів) із частками по 0,86% та 0,172% у виконавчого директора медіагрупи Ярослава Пахольчука. Раніше частками медіагрупи володіли також Олександр Ткаченко, Олександр Дубинський, Ольга Василевська-Смаглюк, Артем Ковальов та дружина Олександра Ткаченка Анна. Після походу в політику їхні частки у розмірі 5,32% перейшли до фінансової компанії «Альфа Крос», кінцевим бенефіціаром якої є Вікторія Дедіщева.

Схожа схема володіння й в інших трьох каналів та продакшну «1+1»: основним кінцевим бенефіціаром Ігор Коломойський (більше 70%) є в «2+2» (ТОВ «Гравіс-кіно»), «Бігуді» (ТОВ «Реал істейт-ТВ») та ТЕТ (ПрАТ Телекомпанія ТЕТ). Приблизно чвертю в цих каналах (24,65% в «1+1», та по 24,5% в ТЕТі, «2+2» та «Бігуді») так само володіє вже згаданий офшор із Британських Віргінських островів Bolvik Ventures Ltd.

Раніше він належав партнеру Коломойського Ігорю Суркісу і ще наприкінці 2019 року саме Суркіс фігурував в структурах власності цих компаній. Однак у тому ж 2019 році з декларації народного депутата від «Опозиційної платформи – За життя» Віктора Медведчука стало відомо, що кінцевою бенефіціарною власницею офшорної компанії Bolvik Ventures Ltd є його дружина Оксана Марченко, яка, тим самим, опосередковано володіє частками каналів «1+1», «2+2», «Бігуді» і ТЕТ. Це спричинило великий скандал, ускладнений тим, що у «1+1 медіа» не змогли пояснити, з якого часу і якою часткою Марченко володіє в цих каналах. 8 липня 2020 року група «1+1 медіа» повідомила, що отримала офіційну відповідь своїх учасників щодо зміни структури власності офшорної компанії Bolvik Ventures LTD. Виходячи з цієї відповіді, зміна власника відбулася у вересні 2010 року і контролерами компанії Bolvik Ventures LTD є Ігор Суркіс (з часткою 33,34 %), Леонід Ашкеназі (з часткою 33,33 %) та Оксана Марченко (з часткою 33,33 %). Кожен з них в такому разі володіє по 8,22% каналів «1+1» і «1+1 International» та по 8,17% каналів ТЕТ, «2+2» і «Бігуді». Однак згодом «1+1 медіа» відкликала це повідомлення у зв’язку з тим, що отримала додаткову інформацію, яка не підтверджує ці дані.

З документів, які є на сайтах цих каналів, випливає, що власник 100% Bolvik Ventures Ltd Ігор Суркіс розірвав договір із громадянином Кіпру Менелайосом Сазосом, який керував нею, лише 14 травня 2020 року. І в той же день цей самий громадянин Кіпру уклав інший договір на довірче управління компанією, але відразу з трьома власниками Bolvik Ventures Ltd. Хто саме ці три власники компанії, в документах не вказано; ані Марченко, ані Сурікс з Ашкеназі тепер не фігурують у структурі власності взагалі. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення вже у 2021 році призначила перевірку структури власності каналів і не знайшла порушень, оскільки всі ці люди володіють 8%, що не є істотною участю, тому не повинні відображатися у структурі власності. Офіційна позиція «1+1» теж зводиться до того, що Оксана Марченко та її чоловік не мають важелів впливу на редакційну політику каналу.

«Інтер», Фірташ і санкції

Inter Media Group об’єднує телеканали «Інтер», К1, К2, НТН, «Ентер фільм», «Піксель», ZOOM та «Інтер+». Згідно з державним реєстром, кінцевим бенефіціарним власником Inter Media Group Ltd, якій належать ці канали, є олігарх Дмитро Фірташ, який чекає на рішення про екстрадицію до США за підозрою у корупції. США звинувачують Фірташа та ще п’ятьох людей у змові у 2006-2010 роках з метою виплати не менше 18,5 мільйона доларів хабаря індійським чиновникам для придбання титанової шахти в Індії.

Але Фірташ не є єдиним і навіть основним власником цих каналів. Так, згідно з даними, оприлюдненими на сайті каналу «Інтер», юридична особа – ПрАТ «Телеканал Інтер» – належить на 10% Світлані Плужниковій (вдові колишнього засновника каналу «Інтер» Ігоря Плужникова, яка то зникає, то знов з’являється серед власників каналів групи). Окрім неї каналом володіє Inter Media Group Limited, якою, своєю чергою, через низку офшорів володіють троє людей. На 50% колишній голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський. Друга половина компанії належить Дмитру Фірташу (80%) та депутату від «Опозиційної платформи – За життя» Сергію Льовочкіну (20%). Така ж схема володіння у каналів «Піксель» та «Ентер-фільм». Таким чином, «Інтер», «Ентер-фільм» та «Піксель» належать на 10% Плужниковій, на 45% Хорошковському, на 36% Фірташу та на 9% Льовочкіну. Інші канали групи – ZOOM, Мега, НТН, К1, К2 – належать на 50% Хорошковському, на 40% Фірташу, а ще 10% у Льовочкіна.

У травні 2021 року президент України Володимир Зеленський підписав указ, яким затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони про застосування персональних санкцій проти Дмитра Фірташа та однієї з його компаній – як стверджують у РНБО, через постачання титанової сировини на оборонні підприємства Росії. При цьому холдинг Inter Media Group під санкції не потрапив. Коментуючи можливість закриття каналів, секретар РНБО Олексій Данилов заявив, що для такого рішення «потрібно розібратися зі структурою власності» медіагрупи. У відповідь на санкції «Інтер» протягом останнього тижня травня показав чотири сюжети на користь Дмитра Фірташа. Така активність вивела олігарха на третю сходинку в рейтингу гаданих замовників джинси в теленовинах.

Перший незалежний та колишні

Каналами «112 Україна», ZIK і NewsOne формально володів товариш та однопартієць Віктора Медведчука, народний депутат від «Опозиційної платформи – За життя» Тарас Козак. Втім усім було очевидно, що реальним власником є саме голова політради ОПЗЖ Медведчук. 2 лютого 2021 року РНБО запровадила санкції проти Козака та його телеканалів. Санкції, запроваджені на п’ять років, передбачають блокування всіх трьох телеканалів. 4 лютого перший заступник голови Національної ради з питань телерадіомовлення Валентин Коваль повідомив, що в усіх регіонах України провайдери вимкнули телеканали «112 Україна», ZIK і NewsOne – як на супутнику, так і в кабелі.

Після санкцій журналісти трьох телеканалів заявили про створення компанії «Медіахолдинг Новини». Згідно з реєстром, співзасновниками нового ТОВ стали 100 людей, кожен з яких зробив внесок по одній гривні. Серед них В’ячеслав Піховшек, Діана Панченко, Денис Жарких, Руслан Коцаба та інші. Компанія запустила інформаційний канал Перший незалежний із контентом каналів Медведчука. Однак мовив він лише декілька годин: сигнал із супутника зник назавжди після рекомендацій СБУ. Відтоді Перший незалежний мовить у ютубі.

19 листопада 2018 року на базі жіночого каналу Maxxi TV розпочав мовлення канал Євгенія Мураєва «Наш». Але тільки на перший погляд, у колишнього депутата з «Опозиційного блоку» один канал: насправді їх два, і жоден із них йому не належить. Перший – колишній «Максі ТВ» – належить ТОВ «Наша Прага». За даними єдиного державного реєстру, ним володіє кіпрська компанія Demosena Investments Ltd, а її кінцевим бенефіціарним власником є мати політика Олена Мураєва. Раніше цей офшор належав батькові Мураєва. Окрім цього каналу, є ще власне канал «Наш» (ТОВ «Наш 365»), і за даними реєстру його власниками є співробітники каналу.

Цей канал був також створений у листопаді 2018 року, але одразу отримував ліцензію як інформаційний, на відміну від «Максі ТВ», який досі за концепцією є жіночим каналом. Втім «Максі ТВ» і «Наш» транслюють зараз одні й ті самі програми, за що «Максі ТВ» періодично намагається оштрафувати Нацрада з питань телебачення та радіомовлення.

Нещодавно співвласником і керівником каналу став політтехнолог Володимир Грановський, який співпрацював із Віктором Януковичем. Він разом із ще одинадцятьма співробітниками каналу володіє ТОВ «Наш 365» — у всіх по 8, 33%.

Канали Петра Порошенка

Прямий канал раніше належав екснардепу кількох скликань, ексрегіоналу Володимиру Макеєнку. Тепер канал належить Петру Порошенку через фонд «Прайм ессетс кепітал».

Хоча канал завжди пов’язували з Порошенком, про його рішення купити Прямий стало відомо у лютому 2021 року. За словами Порошенка, він хотів захистити канал від санкцій. Суму угоди він не уточнив, але сказав, що заплатив за канал «великі гроші». Оскільки канали зобов’язані звітувати про зміни в структурі власності до 31 березня наступного року (тобто подавати звітність на момент 31 грудня поточного року), на сайті Прямого власника ще є Володимир Макеєнко.

5 канал, який Порошенко заснував ще 2003 року, також належить йому через «Прайм ессетс кепітал». Коли Порошенко був президентом, його постійно критикували за відмову продати 5 канал.

Інші популярні інформаційні канали

Власником телерадіокомпанії «Люкс», до якої входить канал новин «24», є дружина міського голови Львова Катерина Кіт-Садова. Їй належить майже 77% компанії, ще 23% володіє подружжя Андрейків, Роман та Оксана, які є близькими друзями та партнерами по бізнесу Андрія Садового.

Кінцевим бенефіціарним власником телеканалу «Еспресо» є син бізнесмена Костянтина Жеваго Іван. Станом на грудень 2020 року йому через американську фірму належить 77,5% компанії ТОВ «Астра Фінанс» (юридичної особи, що володіє 100% ТОВ «Голдберрі», яка мовить під логотипом «Еспресо»), інші 22,5% належать дружині нардепа від «Європейської солідарності» Миколи Княжицького Ларисі. Саме він понад сім років тому заснував «Еспресо».

Власником суспільних телеканалів є акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», 100% акцій якого належать державі в особі Державного комітету телебачення і радіомовлення. НСТУ мовить на двох загальнонаціональних телеканалах – «UA: Перший» та «UA: Культура», трьох загальнонаціональних радіоканалах «UA: Українське радіо», «UA: Радіо Промінь» та «UA: Радіо Культура», а також на 24 регіональних теле- і радіоканалах. Попри те, що Суспільне фінансується з державного бюджету, влада не має змоги втручатися в редакційну політику суспільних мовників.