Тюлень звичайний

Звичайні тюлені відносяться до родини справжніх тюленів.

Територія, на якій вони живуть, сильно розрізнена і розділена на дві основні частини: прибережні райони Тихого та Атлантичного океанів. Тюлені, що живуть в тихоокеанській області, селяться на відкритих берегах Тихого океану, а також Японського, Охотського і Берингового морів. Тварини атлантичної області поширені на берегах Скандинавії і Ісландії, а також у східній частині Північної Америки, та на південних берегах Гренландії.

Для родини звичайних тюленів характерна особлива будова задніх ластів: у п’ятковому зчленуванні вони не згинаються, у них присутні кігті. Голова у цих ссавців має яйцеподібну форму, ніздрі – V-подібні, а вуха не мають зовнішніх раковин. Все тіло тварини покриває густе грубе хутро, необхідне для захисту від морозу і вітру. Забарвлення може бути різним – від всіляких відтінків коричневого до сірого. Кожна особина має індивідуальний малюнок із невеликих чорних і коричневих подовгуватих плям, причому у самок ці плями розташовуються в основному на спині, а у самців вони присутні, також на голові і ластах.

Ці ссавці мають товстий підшкірний жировий прошарок, ось тільки ступінь вгодованості багато в чому залежить від пори року: дорослі особини можуть важити від 50 до 140 кг. У довжину тюлені досягають 180 см, причому самки і самці мають практично однакові розміри. Тривалість життя самок становить 30-35 років, самців 20-25 років.

Для лежбищ тюлені вибирають закриті від вітру і хвиль високі скелясті миси, де ніякі хижаки їм не страшні. Ссавці з тихоокеанських областей спочатку зими переселяються на плавучі крижини, де живуть до весни, але при цьому, вони все ж, намагаються не залишати прибережні райони.

У відкритих водах справжньою загрозою для тюленів стають косатки, врятуватися від яких зовсім не просто, якщо тільки, швидко не вистрибнути на берег. Якщо тюлені не будуть достатньо обережні, то вони також можуть стати жертвою білих ведмедів. А поласувати м’ясом дитинчат не проти песці і орлани, які нападають досить часто.

Самі тюлені полюють на невеликих восьминогів, кальмарів, креветок. Але в основному їхнє меню складається з риби: корюшки, наваги, оселедця, лосося, мойви, сайки. Іноді в раціоні присутні і морські водорості.

Самка звичайного тюленя зазвичай приносить одного, в дуже рідкісних випадках, двох дитинчат. У самок тихоокеанських тюленів вагітність триває 11-12 місяців, малюки народжуються в кінці квітня або на початку травня, причому на час пологів майбутня мама відправляється на крижину. Тихоокеанські малюки з’являються на світ з білим хутром, що захищає їх від вітру і морозу протягом того часу, що вони харчуються материнським молоком (близько місяця). У самок атлантичних тюленів вагітність триває 9-10 місяців, малюки народжуються в кінці травня або на початку червня. Ембріональний хутряний покрив у них зникає ще в той час, коли вони знаходяться в утробі матері. Народжувати самки люблять на мілині, що з’являється під час відпливу, а коли через пару годин ці мілини покриваються водою, малюки вже здатні плавати. Статевозрілими самці стають в 4-6 років, самки – в 3-4 роки.

У Балтійському морі популяція звичайного тюленя сильно скорочується. Пояснюється це тим, що вода сильно забруднена відходами сільськогосподарського і промислового виробництва, що негативно позначається на репродуктивних органах самок. Для поліпшення ситуації у територіальних водах Балтійського регіону, заборонений промисел звичайного тюленя. Цей вид ссавців занесений до Червоної книги МСОП, а також Червоні книги Росії та Балтійського регіону. Проводяться необхідні дії, спрямовані на охорону не тільки звичайного тюленя, але і всіх мешканців Балтійського моря: виконуються рекомендації Гельсінської конвенції про заборону скидів в акваторію біогенних з’єднань, нафтопродуктів, кадмію, ртуті, ПХБ, ДДТ.

Тюлень – дивовижний ластоногий: фото, опис, цікаві факти

Тюлень – хижа морська тварина із гнучким тілом і ластами замість кінцівок. Цей спритний ссавець – справжній майстер водного пересування. Проте, на відміну від дельфінів та косатки, він може жити не лише у воді, а і на суші.

Тюлень – класифікація та наукова назва

Тюлень – неофіційна назва всіх видів клади Ластоногі (Pinnipedia). Остання об’єднує 3 родини хижих морських ссавців. До них належать Тюленеві (Procidae), Вухачеві (Otariidae) та Моржеві (Odobenidae).

В свою чергу ці родини об’єднують 20 родів та 33 види. До останніх нерідко застосовується загальна назва «тюлені», хоча справжніми тюленями є лише представники родини Тюленеві. До родини Вухачеві належать морські леви та морські котики, а до Моржевих – лише моржі.

Справжніми тюленями вважаються представники родини Тюленеві. Вона об’єднує 3 підродини, 18 сучасних та 50 вимерлих видів. «Вухатими тюленями» інколи звуть представників родини Вухачеві.

Наукові докази свідчать, що ластоногі відокремилися від наземних ссавців приблизно 50 млн. років тому. На основі морфологічного та молекулярного аналізу вчені вважають, що ці морські тварини, ймовірно, походять від однієї (а не від декількох) лінії пращурів.

До уваги! Термін «ластоногі» стосується групи подібних морських організмів із єдиним еволюційним походженням. Ці тварини десятки мільйонів років відокремилися від інших хижих і еволюціонували, щоб заселити океани та узбережжя.

Як виглядає тюлень? Опис тварини

Зовнішній вигляд тюленя може значно відрізнятися в залежності від певного виду. Проте всі ці морські тварини мають декілька спільних рис.

Зазвичай тюлені мають довге гнучке веретеноподібне тіло із гладкою шкірою, коротку шию та круглу голову з короткою мордою. Також у них короткий, але добре помітний хвіст та кінцівки у формі ласт, що є найбільш характерною рисою цих морських тварин.

Передні кінцівки у справжніх тюленів помітно менші, ніж задні та розташовані ближче до голови, ніж у морських левів та котиків. Задні ласти завжди спрямовані горизонтально назад.

Вони не згинаються, і тюлені не можуть спиратися на них при переміщенні на суходолі. У всіх видів цих тварин ласти закінчуються гострими пазурами, за винятком тюленя Росса, у якого вони майже непомітні.

Окремі види тюленів можуть значно відрізнятися від інших. Наприклад, морські слони мають подовжений ніс, який допомагає їм під час сезону розмноження.

У чубача плямистого є носова порожнина у верхній частині голови, що може надуватися та здуватися за бажанням. Види з такими унікальними прикрасами зазвичай статево диморфні. Тобто самці та самиці відрізняються один від одного.

До уваги! У справжніх тюленів вуха розташовані під шкірою, тому не помітні, на відміну від видимих вух морських левів та котиків. Останні також відрізняються більш густим шаром хутра.

Розміри тюленів

Довжина та маса тіла у тюленів також значно варіюються залежно від виду. Нерпа кільчаста є найменшим тюленем у світі. Довжина тіла у неї становить 0,85-1,6 м, а вага – у межах 40-90 кг. В середньому більшість з існуючих видів тюленів важить у межах 30-40 кг.

Морські слони – найбільші тюлені серед існуючих у світі видів. Дорослі самці північного підвиду важать до 2,5 т, а південного – від 1,5 до 3 т. Вага самиць північного морського слона становить 480-710 кг, а південного – 350-600 (інколи – до 800) кг.

Довжина тіла у самців північного підвиду сягає 3,8-4,2 м, а у південного підвиду – 4,5-5,8 м. Самиці морського слона обох підвидів сягають 2,6-2,8 м завдовжки.

До уваги! Тюлені трохи схожі на видру, але набагато більші за неї. Хоча цих тварин часто вважають родичами, насправді вони належать до абсолютно різних родин.

Поведінка та спосіб життя тюленів

Всі тюлені добре пристосовані до існування у водному середовищі. Щільні шари підшкірного жиру захищають їх від впливу низьких температур та забезпечують кращу плавучість.

Крім того, тюлені мають дивовижну здатність виявляти вібрації у воді за допомогою своїх вусів. Кінцівки у формі ласт дозволяють цим морським ссавцям розсікати воду та добре плавати.

Швидкість переміщення тюленів у воді не настільки велика, як у деяких морських тварин. Проте гнучкість – головна їхня перевага. Гладка обтічна форма тіла дозволяє тюленям легко робити різні повороти, навіть не зважаючи на доволі значні розміри.

Деякі види цих морських тварин можуть навіть повністю вигинати назад своє тіло. Гнучкі рухи повністю нівелюють величезні розміри тіла деяких видів тюленів.

Ластоногі добре пристосовані до тривалого перебування під водою. Вони здатні уповільнювати серцевий ритм при зануренні та можуть закривати ніздрі та вуха від потрапляння води. Деякі види тюленів здатні затримувати дихання під водою до 2-х годин.

Після тривалого перебування у морі, тюлені повертаються на сушу або морський лід для спаровування, народження малят, линяння або заради безпеки. На суходолі ці морські тварини утворюють великі групи, що відомі як «лежбища».

Проте деякі види живуть на суші поодиноко або невеликими групами. Більшість різновидів цих тварин є мігруючими, хоча тюлень звичайний веде осілий спосіб життя.

Справжні тюлені у воді переміщуються завдяки руху задніми кінцівками та нижньою частиною тіла у бік переміщення. Передні ласти допомагають їм маневрувати при цьому.

На суші рухи тюленів ускладнені через нездатність повертати задні кінцівки. Тому на суходолі ці тварини переміщуються незграбно, громіздко тягнучи свої тіла вперед.

ТОП-5 цікаві факти про тюленя

• Тюлені – тварини, які відігравали невід’ємну роль у культурі інуїтів, а також народів Північного моря. У шотландській міфології селкі – істота, здатна перетворюватися з тюленя на людину.
• Вокалізація тюленів складається з бурчання, гарчання, гавкання, цвірінькання та свисту. Таким чином ці тварини передають свої думки та почуття як на суші, так і у воді.
• Тюлені мають слабкий зір, але нівелюють цей недолік завдяки чудовому слуху. Також вони мають добрий нюх та здатні розрізняти запахи на відстані у декілька сотень метрів (іноді – навіть до 0,5 км). Крім того, тюлені мають здатність до ехолокації, проте в них вона не настільки розвинута, як у дельфінів.
• При занурюванні під воду тюлені здатні пірнати на глибину до 600 м та скорочувати ритм серця до 15 ударів за хвилину, тоді як нормою є 120. Південний морський слон може пірнати на глибину до 1500 м та залишатися під водою протягом 1,5 години.
• Під час линяння деякі тюлені можуть чухати один одному спину, щоб допомогти позбутися старої шерсті.

Де живуть тюлені та яке їх середовище існування?

Тюлені широко поширені вздовж узбережжя та відкритих океанів усіх континентів планети, включаючи Антарктиду. Ці морські ссавці надають перевагу холодним водам, що багаті поживними речовинами. Лише тюлень-монах звичайний мешкає у субтропічних водах.

Ластоногі населяють майже винятково морські регіони. Проте вони можуть плисти вгору по річках та лиманах при полюванні за здобиччю. Байкальська нерпа – єдиний у світі вид тюленя, що віддає перевагу прісній воді.

При виході на сушу тюлені заселяють переважно скелясте узбережжя, а також пляжі, печери, мілини, припливні басейни та навіть штучні споруди (пірси, нафтові платформи). Види, що живуть у полярних районах, надають перевагу льоду. Вони спеціально пристосовані для пересування по крижині.

Що їсть тюлень?

Ці морські ссавці є хижими тваринами. Риба складає значну частину раціону більшості тюленів. Також вони можуть харчуватися кальмарами, восьминогами, вуграми та омарами.

Декілька видів тюленів мають раціон, що значно відрізняється від того, що властивий більшості їх родичів. Тюлені-крабоїди, незважаючи на видову назву, насправді відфільтровують криль через свої специфічні зуби. Морські леопарди полюють на пінгвінів, морських птахів та навіть інші види тюленів.

Навіть поодинці тюлені – доволі ефективні мисливці. Проте на деяку здобич вони можуть полювати цілими групами.

Розмноження тюленів

Ці морські ссавці демонструють широку мінливість у моделях спаровування. Деякі тюлені винятково моногамні та спаровуються лише парами. Інші види полігамні, тобто один самець спаровується з кількома самицями.

Незалежно від виду, тюлені – дуже територіальні тварини. Самці борються за можливість спаровуватися, кусаючи або вдаряючи один одного. Щоб залучити самицю та відбити потенційних суперників, вони покладаються на вокалізацію.

Морські слони найбільш агресивні під час сезону розмноження. Вони встановлюють ієрархію, засновану на домінуванні одного самця.

Після завершення спаровування самиці тюленів мають дивовижну здатність відкладати імплантацію ембріона в матку, поки умови не стануть більш сприятливими. Період вагітності залежить від виду тюленя, але може тривати до 1 року. Найчастіше за все на світ з’являється лише 1 малюк.

Молоко самиці тюленя містить здебільшого жир, а не лактозу. Тому, коли малюк з’являється на світ, він дуже швидко зростає та починає дбати про себе самостійно. Його виживання здебільшого залежить від перших днів життя. Мати відіграє в життя малюка тюленя лише мінімальну роль.

Тюленятка можуть навчитися плавати вже через кілька днів або тижнів після народження. Проте статевої зрілості ці тварини досягають лише через декілька років.

В дикій природі тюлені можуть жити до 30-40 років. Проте в середньому тривалість їх життя становить 15-25 років.

Хижаки та загрози для тюленів

Хоча тюлені мають значні розміри тіла, в них достатньо хижаків. В першу чергу до них належить косатки, акули та білі ведмеді. Найчастіше за все ці хижаки нападають на молодих або самотніх дорослих тюленів.

Щоб протистояти хижакам, тюлені зазвичай збираються у великі групи. Вони використовують шипіння, стукіт зубами та агресивні візуальні прояви, щоб відлякнути хижу тварину, яка намагається знайти найслабшого тюленя та відокремити його від групи.

Також потенційну небезпеку для тюленів становлять люди. Корінні народи традиційно полювали на цих тварин заради хутра та м’яса.

Проте зростання масового промислового полювання у 19 ст. поставило під загрозу існування чимало видів тюленів. Лише завдяки охороні міжнародним правом популяція цих тварин поступово відновлюється по всьому світу.

Також загрозу для тюленів становить забруднення моря (зокрема, розливи нафти та хімічних речовин), аварії морських суден та заплутування в рибальських сітях. Зміна клімату загрожує найсуттєвішим порушенням природного середовища існування цих тварин.

Через швидке танення морського льоду арктичні тюлені втрачають свої природні місця розмноження. Фізіологія цих тварин також погано підходить для існування у водах із підвищеною температурою.

Популяція тюленів

Колись популяції багатьох видів тюленів були на межі зникнення. Наразі вони поступово відновлюються завдяки зусиллям всесвітньої природоохоронної спільноти.

Яскравим прикладом слугує популяція морських слонів. Вона збільшилася від 100 особин до принаймні 100 тисяч за останні 70 років.

Однак ще існують види тюленів, яким загрожує вимирання. До них належать середземноморський та гавайський тюлень-монах та каспійська нерпа. Карибський тюлень-монах вимер приблизно десь у середині 20 ст.

Березень 2024

Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3
4	5	6	7	8	9	10
11	12	13	14	15	16	17
18	19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30	31