Що сталося з Майєвим

Наймасованіша атака дронів на регіони Росії: горять нафтобази, що ще відомо

У ніч на вівторок влада відразу дев’яти російських регіонів повідомила про удари безпілотних літальних апаратів. Губернатори Орловської та Нижньогородської областей підтвердили, що внаслідок влучань дронів почалися пожежі на підприємствах паливно-енергетичного комплексу.

Це може бути наймасованіша одночасна атака дронів по регіонах Росії за час війни РФ проти України, про яку заявила Москва.

Вранці міністерство оборони РФ заявило, що протягом ночі російська ППО “знищила та перехопила” 25 українських безпілотників “літакового типу”. А вдень вже назвало цифру у понад сто дронів.

У повідомленні йдеться, що над Білгородською областю знищили сім дронів, над Курською — 11, над Московською та Орловською — по два, а у Брянській, Ленінградській та Тульській області — по одному.

При цьому міноборони РФ не згадує удар по НПЗ у Нижньогородській області, про який писав губернатор регіону, тож ударів може бути більше за офіційні цифри.

Україна, яка сама майже щодня зазнає нападів дронів, які запускає армія РФ, поки що офіційно не коментувала заяви міноборони РФ. Київ офіційно причетність до ударів по російських паливних підприємствах не підтверджує, але й не заперечує. Проте джерела у силових структурах раніше казали ВВС Україна, що за атаками стоять СБУ та ГУР Міноборони України.

Географія ударів по російських нафтопереробних заводах та нафтосховищах шириться.

До 12 березня щонайменше шість великих російських підприємств паливної промисловості зазнали атак безпілотників.

Автор фото, Нікітін

Гасіння пожежі у Нижньому Новгороді

НПЗ в Орлі та Нижньогородській області

Вночі про “падіння БПЛА” на один з об’єктів паливно-енергетичного комплексу в Орлі написав у своєму телеграм-каналі губернатор Орловської області Андрій Кличков. “На місці працюють спеціальні служби з метою локалізації спалаху. Постраждалих немає”, – пише губернатор.

Жителі Орла та російські ЗМІ публікують фотографії, на яких видно потужну пожежу та високий стовп диму.

Представник уряду Орловської області повідомив, що через влучання безпілотника по нафтосховищу в Орлі спалахнув один із резервуарів.

Уряд Орловської області повідомляє, що площа пожежі становить 100 кв. метрів.

Мер Орла Юрій Парахін також пише, що влада евакуювала 17 мешканців двох багатоповерхових будинків, розташованих поряд.

За даними деяких ЗМІ, пожежа почалася на нафтобазі, розташованій на вулиці Семінарській. Судячи з онлайн-карт, там розташований об’єкт компанії “Орелнафтопродукт” (входить до структури “Роснафти”). Проте поки що немає підтвердження, що пожежа сталася саме там.

Через деякий час, уже вранці, надійшло повідомлення про пожежу на ще одному НПЗ, розташованому в Нижньогородській області.

Губернатор області Гліб Нікітін написав у своєму телеграм-каналі, що безпілотники вдарили по нафтопереробному заводу у місті Кстово.

Він додає, що в результаті удару сталося займання “на одній із установок з переробки нафти”, і “за попередніми даними, постраждалих немає”.

Місцева газета “Земля Кстовська” пише, що на території Нижньогородського НПЗ “відбулося загоряння, на даний момент очевидці бачать стовп диму та вогонь”.

Компанія “Лукойл”, якій належить Нижньогородський НПЗ, повідомила про те, що роботу технологічної установки на підприємстві призупинили “у зв’язку з інцидентом”. Про який саме інцидент йдеться, не уточнювалося.

“Компанія докладає всіх зусиль для якнайшвидшого відновлення нормального виробничого режиму ТОВ “Лукойл-Нижегороднафтооргсинтез”, — цитує агенція ТАСС заяву “Лукойлу”.

Нижньогородський НПЗ – один із найбільших нафтопереробних заводів у Росії.

Наприкінці січня офіційне російське агентство “РИА Новости” з посиланням на свої анонімні джерела повідомляло, що в Кстово знешкодили два безпілотники.

До найближчої точки на підконтрольній Києву території України від Кстово близько 800 км по прямій. Джерело агентства тоді повідомляло, що вони летіли з боку Рязанської області на вкрай низькій висоті 50 м і були знешкоджені засобами радіоелектронної боротьби.

Дрони ще у п’яти регіонах

Автор фото, Скрін.телеграм

Кадри пожежі від очевидців в телеграм

У ніч на вівторок про удари дронів говорила влада ще п’яти російських регіонів.

Московський мер Сергій Собянін повідомив, що в ніч проти вівторка у Раменському міському окрузі сили ППО збили безпілотник, який, за його словами, “летів на Москву”.

“На місці падіння уламків, за попередніми даними, руйнувань і постраждалих немає”, – пише Собянін.

Раменський округ розташований на південний схід від Москви.

Губернатор Білгородської області В’ячеслав Гладков пише, що внаслідок атаки українського безпілотника у Білгородському районі пошкоджена лінія електропередачі. Це призвело до відключення електрики у семи населених пунктах.

Усі перелічені губернатором села, які залишилися без світла, розташовані неподалік кордону з Харківською областю України.

Гладков пише, що український безпілотник “скинув чотири вибухові пристрої”.

“Аварійні та оперативні служби розпочнуть ліквідацію наслідків після погодження з міністерством оборони РФ”, – пише Гладков.

Потім він же вказав, що один з дронів врізався у будівлю адміністрації міста, внаслідок чого двоє людей отримали поранення.

Влада України повідомлення Гладкова не коментувала.

За словами губернатора Воронезької області Олександра Гусєва, над Воронежем “виявили та знищили БПЛА”.

Губернатор Курської області Роман Старовойт написав у своєму телеграм-каналі, що над регіоном збили ще п’ять безпілотників. Раніше він говорив про один дрон, який був збитий російською ППО.

Міністерство регіональної безпеки Тульської області також повідомляє, що над регіоном збили дрон.

Автор фото, Мерія Бєлгорода

Пошкоджена мерія Бєлгорода

Також на цю тему

“Мій брат врятував мені життя, а сам загинув”. Історія бійців з Бахмута

“Вісім днів він не їв і не спав, – розповідає мати бійця Лілія. – Він навіть на п’ять хвилин не заплющував очі, бо в цю мить міг вистрелити снайпер”.

Лілія називає Бахмут пеклом. Це місто забрало життя одного її сина, а іншому завдало серйозних поранень.

Її втішає лише те, що один син загинув, рятуючи життя іншого.

Коли минулого року Росія вторглась в Україну, Максим та Іван відразу пішли воювати. На той момент Максиму було 22 роки, а Івану – лише 18.

Іван каже, що вони з братом були нерозлучні. “Він завжди був зі мною, а я з ним. Для мене він був найдорожчою людиною”.

Хлопець показує фото й відео, де брати разом: в окопі, у військовій машині, під час перепочинку.

Видно, який слід на їхніх обличчях залишили війна: усміхнені молоді люди змінюються, стаючи все більш стомленими.

Автор фото, Фото надала родина Івана

Брати були нерозлучні – разом і воювали, і відпочивали

Їхні останні хвилини разом пройшли у жорстоких боях за Бахмут. “Спати було неможливо. Нас атакували цілодобово”, – каже Іван.

Їхній підрозділ застряг у будівлі без вікон. Довелося пробивати стіни, щоб зайняти вогневі позиції. Саме тоді бійцям наказали відступити.

Іван згадує мить перед пораненням. “Пам’ятаю, я перезаряджався, вийшов з-за стіни. Потім спалах. Мене паралізувало, і я впав”.

Він відчув, як тепла кров потекла з рани на обличчя. Іван не очікував, що виживе. “Думав, спливу кров’ю, і все”, – згадує він.

Але на допомогу прибіг Максим і затягнув в укриття.

“Він привів мене до тями, вийняв зламані зуби й почав надавати першу допомогу”, – розповідає Іван.

Хлопець показує відео, на якому його брат ніжно витирає в нього кров. На іншому відео видно, як Іван щосили намагається йти із раною на обличчі, стискаючи український прапор: символ хоробрості та стійкості у битві за Бахмут.

Іван не сумнівається, що загинув би, якби не Максим. “Мій брат не дав мені вмерти. Він мене врятував”.

Автор фото, Фото надала родина Івана

Іван одужує в лікарні

Максим миттєво викликав по рації допомогу. Але перша бригада медиків не доїхала, в їхню автівку влучила російська ракета – усі загинули на місці. Наступну бригаду довелося чекати дев’ять годин.

І тут Максим вчинив акт самопожертви. Замість того, щоб вирушити з братом у безпечне місце, він зголосився залишитись у Бахмуті й очолити їхній підрозділ.

За тиждень життя Максима забрав російський снайпер.

В Україні майже щодня ховають загиблих бійців. Але похорон Максима – особливий. Разом з його родиною вшанувати його пам’ять вийшло все селище Томаківка, де до війни він мешкав.

Коли несли труну, присутні на знак поваги стали на коліна. Лунали молитви, плач і похоронна музика.

Автор фото, BBC/Lee Durant

Сергія і Лілію на похороні старшого сина підтримувало все селище

Весь минулий рік батьки Максима й Івана теж практично не спали, подумки вони переживали усі їхні битви. Лілія і Сергій з нетерпінням чекали звісток від своїх хлопців.

Часто з фронту надходили короткі повідомлення: “У нас все добре, мамо”.

Але потім прийшла звістка, якої вони боялися найбільше.

Лілія плаче над труною Максима.

“Ми досі не можемо повірити. Моя душа розривається, – ділиться вона своїм горем і додає, – Єдине, що тримає мене на цьому світі, – це молодший син”.

Максим міг поїхати з Іваном, каже Лілія, але він не покинув молодших, менш досвідчених товаришів.

“Він – герой. Він – янгол. Він – сонячне світло. Він ніколи не залишив би свого брата, навіть якщо знав, що загине сам”.

Україна не називає, скільки життів втрачено у цій війні. Але варто подивитись на кладовище, і стає зрозуміло, що країна платить за це надзвичайно високу ціну.

На цьому маленькому цвинтарі ряди й ряди свіжовиритих могил. Похорон Максима – третій за тиждень для місцевого священника.

Отець Роман, який сам колись був солдатом, каже, що відспівувати Максима було дуже важко. Він дружив з ним і разом з його батьками молився про щасливе повернення братів.

“Ховати солдатів доводиться часто, – зауважує Роман. – А от друзів – ні”.

Автор фото, BBC/Lee Durant

На похороні Іван стискає український прапор, який ніс, коли був поранений. На ньому – підписи його побратимів. Жовто-синю тканину окропила й кров його рани.

Я запитую, чи шкодує він зараз про своє рішення піти на фронт.

“Ми розуміли, що можемо не повернутись, але воювати за Україну – це честь, – відповідає хлопець. – Тому я анітрохи про це не шкодую”.

“Мій брат віддав своє життя за нашу свободу. На жаль, свобода приходить із кров’ю”.

Також на цю тему