Хвощ польовий

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Equisetum arvense?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Хвощ польовий (Equisetum arvense L.), місцеві назви — илець [1] , сосонка польова, хвойка, тінички. Багаторічна трав’яниста рослина родини хвощових (Equisetaceae). Хвощ польовий — бур’ян, який масово розвивається на полях з кислими ґрунтами. Лікарська рослина. Пагони містять кремнієву кислоту, алкалоїди, флавоноїди, сапоніни, каротин, аскорбінову кислоту. Раніше населення Євразії і Північної Америки вживало в їжу бульби хвоща польового після спеціальної обробки.

Коротка інформація Хвощ польовий, Біологічна класифікація .

Allosites arvense Brogn.

Опис

Рослина 15–40 см заввишки з бурувато-чорним, розгалуженим кореневищем, у вузлах якого утворюються кулясті бульбочки. Стебла двох типів: спороносні і безплідні. Спороносні пагони рожево-бурі, соковиті, нерозгалужені, членисті, листки розміщені кільцями, зростаються між собою, утворюючи дзвоникоподібно потовщені піхви, що мають 8–10 чорно-бурих зубців. Спороносні пагони з’являються рано навесні і несуть на верхівках яйцеподібно-циліндричні колоски зі спорофілами, у спорангіях яких утворюються спори. Після дозрівання спор спороносні пагони відмирають і рослина розвиває безплідні зелені пагони (7–50 см заввишки). Безплідні пагони прості або розгалужені, з 6–12 ребрами і косо догори спрямованими багатогранними гілочками. Верхівки стебел без гілочок. Піхви вузькодзвоникуваті, знизу ясно-зелені, зверху з темно-бурими трикутно-ланцетними зубцями і білою облямівкою на них.

Місце зростання

Хвощ польовий росте в мішаних і листяних лісах як бур’ян на лісокультурних площах, лісосіках, розсадниках. Світлолюбна рослина. Спороносить у березні — квітні.

Поширення

Рослина поширена у субарктичному, помірному та тропічному регіонах Євразії від Ісландії, Великої Британії і Португалії на заході до Кореї і Японії на сході, на всій території Північної Америки, від субарктики Канади і Аляски до південних штатів США.

Поширення в Україні

Хвощ польовий поширений майже по всій Україні, в степових районах України трапляється лише в долинах рік, у ярах і балках. Райони заготівель: Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська, Вінницька, Львівська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Черкаська і Закарпатська області. Запаси сировини значні.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують траву хвоща (Herba Equisetii), яку заготовляють влітку (червень — серпень), зриваючи її руками, зрізуючи ножем чи серпом або скошуючи косою, якщо зарості суцільні (в останньому випадку сировину перед сушінням перебирають, відкидаючи домішки, зокрема й нелікарські види хвоща). Сушать траву в затінку на вільному повітрі, розстилаючи тонким (5 — 7 см) шаром на папері або тканині. Сухої трави виходить 20 %. Готову сировину зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 4 роки. Трава хвоща продається в аптеках.

Хімічний склад

Трава хвоща містить до 25 % кремнієвої кислоти (як у вільному вигляді, так і у вигляді водорозчинних солей), флавоноїди еквізетрин, лютеолін-7-глюкозид, ізокверцитрин, лютеолін, кемпферол-7-диглікозид, кемпферол-3-глікозид, сапонін еквізетонін (близько 5 %), алкалоїди (сліди), дубильні, смолисті й гіркі речовини, ситостерол, диметилсульфон, органічні кислоти (аконітова, щавлева, яблучна, лінолева), вітамін С (до 190 мг%) і каротин (до 4.7 мг%) крохмаль (бл.35%).

Фармакологічні властивості і використання

Галенові препарати хвоща польового виявляють багатобічну терапевтичну дію: сечогінну, кровоспинну, протизапальну та ремінералізуючу. Завдяки великій кількості силікатів у хвощі польовому він спричинює активну проліферацію сполучної тканини, стимулює процеси петрифікації туберкульозних вогнищ, особливо у легеневій та нирковій тканинах, утримує в сечі рівновагу між колоїдами та кристалоїдами і тим самим заважає утворенню сечових каменів. Як сечогінний засіб хвощ польовий застосовують у складі сечогінних чаїв при застійних явищах серцевого походження (вади серця, серцева недостатність), при захворюваннях сечовивідних шляхів (пієліти, цистити, уретрити) та при ексудативному плевриті. Гарний терапевтичний ефект одержують при лікуванні атеросклерозу судин серця і головного мозку, сечокам’яної хвороби, уражень капілярних судин, а також туберкульозу легень і шкіри під час проведення протитуберкульозної терапії. Як ремінералізуючий засіб хвощ польовий призначають людям похилого віку (кількість кремнію в організмі зменшується прямо пропорційно старінню).

Важливе значення має хвощ польовий як кровоспинний засіб. Застосування його як кровоспинного засобу показане і дає добрий терапевтичний ефект при маткових, легеневих, носових і гемороїдальних кровотечах. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається й при кровотечах з сечових шляхів, зумовлених механічними факторами при сечокам’яній хворобі.

Успішно застосовують препарати хвоща при гострому і хронічному отруєнні свинцем (дезинтоксикаційну дію хвоща доведено експериментально) та при легкому перебігу шигельозу (раніше називали дизентерією). Заслуговують на увагу й відомості про те, що хвощ стимулює функцію кори надниркових залоз і тому його корисно вживати при аддісоновій хворобі.

Широко використовують препарати хвоща польового в народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, їх вживають і при жовчнокам’яній хворобі, подагрі, ревматизмі, запаленні сідничного нерва, артеріальній гіпертензії, при легких формах цукрового діабету. Не менше цінують хвощ польовий і як зовнішній засіб, застосовуючи його у формі настою для полоскання при стоматитах і тонзилітах, як примочки при хворобах шкіри (стригучий і сверблячий лишай, екзема), на гнійні рани і фурункули; ванни і припарки при виразці гомілки; сидячі ванни при загостренні сечокам’яної хвороби і болю у ділянці сечового міхура; примочки і протирання обличчя при жирній і пористій шкірі. Траву хвоща польового використовують і в гомеопатії.

У харчуванні

Бульбоподібні потовщення, що утворюються на кореневищах, багаті на крохмаль. Їх вживають в їжу з давніх часів. Під час розкопок слов’янських поховань у могильниках знаходять посуд, наповнений висохлими бульбами хвоща. У скандинавських країнах з плідних пагонів лісового хвоща, що містять багато цукру, готують відвари, киселі, узвари. У північних районах Європейської частини Росії молоді плодючі пагони хвоща лучного охоче споживають так само, як і паростки орляка. [2]

Див. також

Хвощ польовий

Equisetum arvense —
багаторічна трав’яниста, 15-40 см заввишки рослина родини хвощових. Має бурувато-чорне розгалужене кореневище, у вузлах якого утворюються кулясті бульбочки. Стебла двох типів: весняні — спороносні і літні — безплідні. Спороносні пагони рожево-бурі, соковиті, членисті, нерозгалужені, з’являються напровесні і несуть на верхівках яйцеподібно-циліндричні колоски зі спорофілами, у спорангіях яких утворюються спори. Після висипання спор спороносні пагони відмирають і рослина розвиває яскраво-зелені кільчасто розгалужені безплідні стебла з 6-12 ребрами і косо догори спрямованими багатогранними, здебільшого нерозгалуженими гілочками. Листки лускоподібні, розміщені кільцями, зростаються у піхви; піхви листків на спороносних стеблах дзвоникоподібно потовщені, з 8-12 чорно-бурими зубцями, на безплідних — вузькі дзвоникоподібні, знизу світло-зелені, зверху — з темно-бурими трикутно-ланцетними зубцями і білою облямівкою на них (зубці піхв на бічних гілочках у кількості 4-5, відігнуті). Спороносить у березні — квітні.

Поширення

Хвощ польовий росте по всій території України як бур’ян на полях, луках, лісових розсадниках, лісосіках.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують траву хвоща (Herba Equiseti), яку заготовляють влітку (червень – серпень), зриваючи її руками, зрізуючи ножем чи серпом або скошуючи косою, якщо зарості суцільні (в останньому випадку сировину перед сушінням перебирають, відкидаючи домішки, в тому числі й нелікарські види хвоща). Сушать траву в затінку на вільному повітрі, розстилаючи тонким (5-7 см) шаром на папері або тканині. Сухої трави виходить 20%. Готову сировину зберігають у сухому добре провітрюваному приміщенні. Строк придатності — 4 роки.
Трава хвоща є у продажу в аптеках.

Хімічний склад

Трава хвоща містить до 25% кремнієвої кислоти (як у вільному вигляді, так і у вигляді водорозчинних солей), флавоноїди: еквізетрин, лютеолін-7-глюкозид, ізокверцитрин, лютеолін, кемпферол-7диглікозид, кемпферол-3-глікозид; сапонін еквізетонін (близько 5%), алкалоїди (сліди), дубильні, смолисті й гіркі речовини, ситостерол, диметилсульфон, органічні кислоти (аконітова, щавлева, яблучна, лінолева), вітамін С (до 190 мг %) і каротин (до 4,7 м г%).

Фармакологічні властивості і використання

Галенові препарати хвоща польового виявляють багатобічну терапевтичну дію: сечогінну, кровоспинну, протизапальну та ремінералізуючу.

Завдяки великій кількості силікатів у хвощі польовому він викликає активну проліферацію сполучної тканини, стимулює процеси петрифікації туберкульозних вогнищ, особливо у легеневій та нирковій тканинах, утримує в сечі рівновагу між колоїдами та кристалоїдами і тим самим заважає утворенню сечових каменів.

Як сечогінний засіб хвощ польовий застосовують per se або у складі сечогінних чаїв при застійних явищах серцевого походження (пороки серця, серцева недостатність), захворюваннях сечовивідних шляхів (пієліти, цистити, уретрити) та ексудативному плевриті.

Добрий терапевтичний ефект одержують при лікуванні атеросклерозу судин серця і головного мозку, сечокам’яної хвороби, уражень капілярних судин, а також туберкульозу легень і шкіри в процесі їхньої хіміотерапії.

Як ремінералізуючий засіб хвощ польовий призначають людям похилого віку (кількість кремнію в організмі зменшується прямо пропорційно старінню).

Важливе значення має хвощ польовий і як кровоспинний засіб. Застосування його як кровоспинного засобу показане і дає добрий терапевтичний ефект при маткових, легеневих, носових і гемороїдальних кровотечах. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається й при кровотечах з сечових шляхів, зумовлених механічними факторами (пісок, камені).

Успішно застосовують препарати хвоща при гострому і хронічному отруєнні свинцем (дезинтоксикаційну дію хвоща доведено експериментально) та дизентерії.

Заслуговують на увагу й відомості про те, що хвощ стимулює функцію кори надниркових залоз і тому його корисно вживати при аддісоновій хворобі.

Широко використовують препарати хвоща польового і в народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, їх вживають і при жовчнокам’яній хворобі, подагрі, ревматизмі, запаленні сідничного нерва, підвищеному тиску крові, легких і середніх формах цукрового діабету.

Не менше цінують хвощ польовий і як зовнішній засіб, застосовуючи його у формі настою: полоскання при стоматитах і тонзилітах; втягування вранці у ніздрі при озені; спринцювання піхви при білях у жінок; примочки при хворобах шкіри (стригучий і сверблячий лишай, екзема), на гнійні рани і фурункули; ванни і припарки при виразці гомілки; сидячі ванни при нирковокам’яній хворобі і болях у ділянці сечового міхура; примочки і протирання обличчя при жирній і пористій шкірі.

Настій з трави хвоща польового входить до складу інгредієнтів для приготування проти астматичної мікстури за Трасковим (Mixture antiasthmatica Trascovi).

Траву хвоща польового використовують і в гомеопатії.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — відпар трави (20 г або 4 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п’ють по половині чи третині склянки 2-3 рази на день через 1 годину після їди;

– рідкий екстракт хвоща польового (Extractum Equiseti arvensis fluidi) п’ють по половині чайної ложки 3-4 рази на день;

– свіжий сік п’ють по 1 столовій ложці тричі на день.

ЗОВНІШНЬО — полоскання, протирання, компреси, примочки, спринцювання настоєм (2 столові ложки сировини заливають двома склянками окропу і настоюють у термосі ніч);

– сидячі ванни, до яких додають відвар 4 ложок трави в 1 л води.

Не можна вживати хвощ польовий при нефритах і нефрозах.

Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор

Хвощ польовий: гербіциди для боротьби з бур’яном, опис, інструкція по застосуванню

Неможливо позбутися хвоща польового без гербіцидів. Обробки верхнього шару ґрунту перед посівом овочевих культур і злаків не дають гарантованого результату. У народі бур’ян називають кінським хвостом з-за зовнішньої схожості. Він за один сезон затягне весь город, якщо не вживати ніяких заходів. Боротися з бур’яном складно.

Опис бур’яну

Росте в лісовій, лісостеповій зоні Північної Америки, Євразії (Україна, Росія, Білорусь). Хвощ польовий (звичайний) любить кислі, вологі грунти. Він розмножується вегетативно і спорами. У рослини 2 види стебел:

• пести — спороносні пагони червонуватого кольору заввишки до 25 см;
• безплідні — зелені, членисті висотою до 50 см

Квіток на хвощі звичайному немає. Спори дозрівають в колосках (спорангиях), які формуються на верхівках плодоносних (спороносних) стебел. Це відбувається рано навесні. Спори переносить вітер, проростаючи, вони утворюють невеликі зелені стебельця гаметофиты. У них є сперматозоїди і яйцеклітини.

Цікаве: Перець погано росте після висадки у теплицю: причини, що робити, чим підживити

Нове рослина починає розвиватися після запліднення. Бур’ян формує повзуче, бурувато-чорне кореневище, на якому утворюються кулясті бульбочки чорного кольору. Отвалившись, вони починають розвиватися. З них формуються нові бур’яни.

У хвоща польового тверді, шорсткі стебла. Вони покриті гіллям і недорозвиненими листами. Потужне кореневище кінського хвоста йде в грунт на глибину 0,6-1 м. Пагони-кореневища розповзаються, утворюючи нові безплідні стебла. За сезон рослина захоплює велику територію.